«Пересопницьке Євангеліє:  сторінки історії» – саме під такою назвою в бібліотеці університету пройшла година духовності для студентів другого курсу історико-юридичного факультету.

Верховна Рада оголосила 2011-й Роком Української Першокниги і прийняла рішення на державному рівні відзначити 450-річчя Пересопницького Євангелія – визначної рукописної пам’ятки давньоукраїнської мови та книжного мистецтва ХVІ століття.

Пересопницьке Євангеліє — це перший відомий переклад євангельського тексту на живу українську літературну мову, виконаний у 1556-1561-х роках.

 Про історію мандрування Євангелія, про зміст   стародавнього  рукопису, про унікальність і наукову цінність рукописного духовного джерела, про оригінал Пересопницького Євангелія, який зберігається в Національної бібліотеці імені В.І.Вернадського, розповіли у своїй  презентації студенти Відмедь Олена та Корзунь Марія.

Завідувач відділу обслуговування бібліотеки Г.С.Осіпова ознайомила з виданнями Пересопницького Євангелія, з  майбутньою новою  редакцією  перевидання «Пересопницьке Євангеліє. Витоки та сьогодення», з  заходами святкування 450- річчя Пересопницького Євангелія .

Студенти дізнались, що у  листопаді 2010 року в редакційно-видавничому комплексі підприємства «АДЕФ-Україна» віддруковано перший аркуш нової редакції Пересопницького Євангелія – «Пересопницьке Євангеліє. Витоки та сьогодення». Відбулося це дійство у присутності вельми поважних гостей: колишнього президента України (1994–2005 рр.) Леоніда Кучми, видатних науковців, культурних та громадських діячів України, представників української діаспори. Оновлена книга буде поєднанням зменшених зображень оригінальних текстів, доповнених транслітерацією та редакцією сучасною українською мовою, що надаватиме  унікальну можливість прочитати Пересопницьке Євангеліє кожній людині, яка цікавиться історією формування Української держави та її мови.

Проте книга настільки загадкова за своїм походженням, історією її побутування, поліфонічним символічним значенням для всього слов'янського світу, що вона цікавить учених і до сьогодні і свідчить про спадкоємність культур і духовної близькості XVI і XXI століть. Саме про внесок в дослідження Пересопницького Євангелія видатних філологів і палеографів Ніжинського Історико-філологічного інституту князя Безбородька професора-українознавця О.С.Грузинського, академіка Ю.Ф.Карського та вихованця Ніжинського вишу відомого українського філолога П.П.Плюща  розповів завідувач музею рідкісної книги О.С.Морозов.

Завідувач Музею Олександр Морозов знайомить слухачів з працями ніжинських дослідників Пересопницького Євангелія

Цікавим було відвідування музею рідкісної книги, де студенти мали змогу побачити  видання Пересопницького Євангелія Інституту української мови НАН України, яке вийшло до 10-річчя незалежності України тиражем 500 примірників та факсимільне видання , що вийшло тиражем в одну тисячу примірників із нагоди 1020- річчя Хрещення Київської Русі. Нікого  не залишила байдужим і розповідь О.С. Морозова, який побажав студентам займатися наукової працею і вивчати історичні документи.

Безперечно,  зустріч у бібліотеці стала цікавою нагодою познайомитися  з видатною пам’яткою писемності  Пересопницьким  Євангелієм.

Під час екскурсії до Музею рідкісної книги

Бібліотека висловлює щиру подяку заступнику  декана з виховної роботи Семеновій  Марині Валентинівні за допомогу у проведенні цього заходу.

Грузинський Олександр Сергійович (10.ХІІ.1881, м. Ніжин,Чернігівської губ. – 11.І.1954, м.Київ) – український філолог, палеограф і літературознавець, учень і послідовник академіка В.М. Перетца. Походив з бідної селянської родини, ще юнаком став годувальником сім’ї, оскільки батько помер дуже рано. Початкову освіту отримав в Ніжинському ремісничому училищі (1896-1899), де здобув спеціальність слюсаря. З 1899 р. викладав у гімназіях Ніжина та Києва російську мову, історію та географію. У 1903 році здав екстерном екзамени за курс класичної гімназії при Ніжинському історико-філологічному інституті кн. Безбородька та вступив на іст.-філолог. факультет Київського університету (відділення рос. мови й словесності та укр. мовознавства). 1914 р. склав іспити на ступінь магістра. До 1929 р. – професор Ніжинського ІНО, згодом - декан та проректор вищих навчальних закладів Києва та Харкова. У 1928-29 рр. завідував кабінетом радянської літератури Інституту ім. Т.Г Шевченка у Харкові. 1928 р. був обраний делегатом Всеросійського з’їзду викладачів рос. мови у Москві. 1929 р. переїхав до Ленінграду, де викладав на підготовчому відділенні Інституту червоної професури та в Комуністичному університеті імені Й.Сталіна. 1931 р. повернувся до Харкова, де до 1932 р. викладав в Інституті журналістики. Вийшов на пенсію за вислугою та влаштувався помічником бібліотекаря сектору обробки Публічної Бібліотеки у Ленінграді, де працював до 12 вересня 1933 р. Перебував в окупованому Києві під час Другої світової війни, 1942 р. брав участь у Музеї-Архіві Переходової доби (пропагандистському музеї, що був відкритий німецькою окупаційною владою), де працював вченим-консультантом разом з відомими науковцями О.Оглобліним, Н.Полонською-Василенко, С.Драгомановим та ін. Зі зміною вектору політики німецької окупаційної влади на антиукраїнську, музей-архів був закритий. Незважаючи на ідеологічний характер, музей-архів зібрав чимало цінних джерел, що розповідають про більшовицькі репресії, голодомор та нищення культурних пам'яток радянською владою на Україні. О.С.Грузинський є автором понад 50 наукових публікацій. Помер у Києві 11 січня 1954 року. Публікації: «Elegia Alexii» Теофана Прокоповича // Зап. Укр. наук. тов. в Киевi. 1909. Кн. 4; «Epitaphius Metropolitae Barlaamo Jasinski» — стихотворение Феофана Прокоповича // Рус. филол. вест. 1910. Т. 63; Пересопницкое евангелие как памятник искусства эпохи Возрождения в Южной России в XVI в. // Искусство. 1911. № 1; Палеографические и критические заметки о Пересопницком Евангелии // ЖМНП. 1912. Ч. 38; 1913. Ч. 39; Критичнi замiтки до твору Сковороди «Басни Харьковские» // Зап. iст.-фiлол. вiд. ВУАН. 1927. Кн. 13/14.