Благодійництво Зоя Зосими, який від імені братів мав право розпоряджатися капіталами, поширювалось на Московський університет, Медично-хірургічну академію, Практичну комерційну академію, Московську губернську гімназію. Брати Зосими жертвували величезні суми грошей на утримання викладачів та поповнення бібліотек цих навчальних закладів, фінансували дослідницьку і видавничу діяльність багатьох наукових установ. За величезний внесок в розвиток науки та освіти Зой Зосима був обраний почесним членом багатьох наукових товариств Європи та Росії, зокрема – Товариства дослідників природи при Московському університеті, Медично-хірургічної та Практичної академій, Товариства історії і старожитностей російських, тощо. Коли у 1811 році останнє вирішило здійснити грунтовне джерелознавче видання найціннішого твору давньоруської історіографії – літопису відомого Києво-Печерського ченця Нестора-літописця, Анастасій Павлович Зосима виділив з цією метою на потреби Товариства 3600 карбованців, за що отримав похвальний лист від самого імператора Олександра І. На превеликий жаль, події російсько-французької війни 1812 р., а особливо – жорстока пожежа, що знищила бібліотеку Товариства під час захоплення Москви армією Наполеона, зашкодили цим планам. Підготовлений Товариством до друку літопис за Лаврентіївським списком побачив світ лише 1824 р.

Чимало добрих справ зробили брати Зосими і для грецької громади в Ніжині. Так, 9 квітня (за ст. стилем) 1807 року вони поклали в сохранну казну при Московському Імператорському Виховному Будинкові велику суму грошей, відсотки з яких призначалися на утримання найбідніших членів Ніжинського Грецького братства. Копію банківського білета через Анастасія Зосими брати надіслали в Ніжинський Грецький Магістрат, а розпорядниками грошей призначили епітропів (старост) грецьких Михайлівської та Всіхсвятської церков. В офіційній заяві братів Зосимів проголошувалось: "От дворянина Республики Семи Соединенных Островов, временно записанного для производства свободной торговли в Московские именитые граждане Зоя Павлова Зосимы с своими тремя братьями Анастасием, Николаем и Михаилом, объявление: ...взносим мы в оную сохранную казну денег государственными ассигнациями шесть тысяч рублей на вечное время из пяти процентов с следующим условием,... дабы благоволено было дать нам билет в оной сумме на имя епитропов, тоесть старост Нежинской церкви Святых архангелов Михаила и Гавриила, и на оном же монастыре другой Греческой церкви Всех Святых, повременно греческим обществом тамо избираемых, с тем условием, дабы получаемые с того капитала проценты употребляемы были оными епитропами в пользу бедных оного общества.” Цей документ, підписаний від імені братів Зоєм та Анастасієм Зосимами, зберігся до нашого часу.

Перебуваючи в близьких стосунках з архімандритом Ніжинського Благовіщенського монастиря, вихідцем з Чорногорії та вихованцем Києво-Могилянської академії Віктором Черняєвим, брати Зосими фінансували розпочаті ним у цьому монастирі ремонтні роботи, зокрема пожертвували значну суму на відбудову соборного храму та спорудження в ньому величного іконостасу. У 1815 році брати Зосими видали власним коштом у Москві книгу І.Чернова з історії цього монастиря. В музеї рідкісної книги Ніжинського педагогічного університету до цього часу зберігається це унікальне видання, а також грецька Біблія з автографом Віктора Черняєва, видана братами Зосимами і подарована першому директору Ніжинського Ліцею князя Безбородька Василю Кукольнику.

На місці старої дерев’яної церкви на Грецькому кладовищі в Ніжині Анастасій Зосима озпочав будівництво кам’яного храму "во имя св. Иоанна Предтечи и св. равноапостольных Константина и Елены с таковою же при нем колокольнею, с благословения архипастыря Черниговского и Нежинского... для Нежинского Греческого общества”. Але 14 січня 1819 року після тривалої хвороби Анастасій помер і був з почестями похований в склепі біля вівтарної стіни недобудованого храму. Благородну справу свого брата невдовзі продовжив Микола Зосима, який і закінчив спорудження. У 1822 році відбулося урочисте освячення Константино-Оленінської церкви. Цікаво, що з обставинами будівництва та освячення цього храму був добре обізнаний тоді ще юний Микола Васильович Гоголь, який в той час навчався в Ніжинському Ліцеї князя Безбородька. У першому сатиричному творі майбутнього письменника, присвяченому подіям провінційного життя тодішнього Ніжина, який не дійшов до нашого часу, містився розділ: "Освящение церкви на Греческом кладбище”. Пізніше, у 1833 році, Микола Зосимá звернувся до Ніжинського Грецького Магістрату з пропозицією запросити для цього храму окремого священика (оскільки традиційно кладовищенські церкви не мали окремого приходу) та запропонував за свій кошт побудувати для нього окремий будинок.

Церква Св. Костянтина та Олени

Брати Анастасій та Микола Зосими не могли залишитися байдужими і до таких справ Ніжинської Грецької громади, як відкриття лікарні та побудова кам’яного корпусу інвалідного будинку для хворих та знедолених греків при церкві Костянтина та Олени на Грецькому кладовищі. Брати брали активну участь у фінансуванні цієї доброї справи. Їх підписи разом з підписами інших членів громади та Грецького Магістрату знаходимо на відповідних документах, що дійшли до нашого часу. У 1818 році брати пожертвували кошти на придбання білизни, ковдр, матраців, теплого одягу та інших необхідних речей для хворих.

У 1821 році в Греції розпочалися історичні події: патріотично налаштовані молоді представники національної еліти підняли повстання проти турецьких завойовників. Організаційним центром повстання стало таємне товариство грецьких патріотів "Філікі Етерія”, котре базувалося в Одесі. На жаль, нам сьогодні невідомі достеменні факти, які б підтверджували пряму участь братів Зосимів в таємному товаристві. Але як патріоти своєї Батьківщини, вони не могли не співчувати грецькому національно-визвольному рухові. Навіть більше: можна стверджувати, що брати напевне знали про існування таємної організації. Вони були в близьких стосунках з двома видатними особами – ніжинським греком Антоном Комізопулосом та московським комерсантом, майбутнім грецьким консулом в Росії, Миколою Патзімадісом (Пачімаді). Останні обидва товаришували один з одним і мешкали в Москві, де постійно перебував Зой Павлович Зосимá і часто бували його брати Анастасій та Микола. Незадовго до своєї смерті, у 1841 р., Микола Павлович Зосима призначив Комізопулоса та Патзімадіса своїми душеприкаж-чиками, тобто розпорядниками заповіданого родинного капіталу.

Комізопулос і Патзімадіс, у свою чергу, були добре знайомі з видатним грецьким діячем і майбутнім першим президентом незалежної Греції І.Каподістрієм, засновниками "Філікі Етерія” Е.Ксантосом та А.Цакаловим (батьки останнього, вихідці з Яніни, теж жили та торгували в Ніжині), активним діячем і в майбутньому керівником цієї організації О.Іпсіланті. До того ж А.Комізопулос входив до складу "Архе” – керівної п’ятірки "Філікі Етерія”, а Патзімадіс невдовзі став його найближчим помічником. У 1819 році Ксантос в надії зміцнити свою організацію, здійснив подорож до Росії, відвідав Ніжин, де в цей час мешкали брати Зосими, а після цього вирушив до Москви для зустрічі з Комізопулосом і Патзімадісом. Вдруге Ксантос у супроводі О.Іпсіланті відвідав Ніжин у 1820 році, хоча про обставини цих двох візитів відомо дуже мало. Звичайно, брати Зосими не могли не знати про енергійну діяльність молодих патріотів Греції, але прихильність останніх до революційних методів боротьби та віковий бар’єр (Зой, Анастасій та Микола Зосими в середньому були на 20-30 років старшими від керівників "Етерії”) робили неможливою пряму участь братів в діяльності організації.

Незважаючи на те, що брати Зосимá вважали організацію збройного повстання проти турецьких поневолювачів передчас-ною, вони все ж таки фінансували діяльність "Філікі Етерії”, як це робили й інші заможні греки-патріоти, зокрема відомі ніжинські комерсанти брати Різарі. Коли "етеристи” звернулися за допомогою до Зоя Зосими, він охоче пожертвував на потреби цієї організації досить значну суму грошей. Факт такої допомоги підтвер-джує і лист митрополита Угровлахії Ігнатія від 10 липня 1821 року до братів Зосимá, в якому православний ієрарх висловлював подяку братам за фінансову підтримку і просив надіслати повстанцям в Молдавській та Мут’янській землі зброю (рушниці, гармати, порох та кулі) для боротьби проти турків-поневолювачів.

Але не тільки з полум’яними патріотами приходилось спілкуватися братам Зосимам. В той час серед греків-емігрантів було чимало авантюристів, які намагалися нажитися на патріотичних почуттях своїх заможних співвітчизників. У 1824 році в Москві стала відомою так звана справа грека Севініса, офіцера російської армії, котрий увійшов у довіру до Зоя Павловича Зосими, випросив у нього значну суму грошей начеб-то на підтримку поневолених греків, а згодом шахрайством заволодів частиною його коштовної колекції. Але справа відкрилась, і шахрай був заарештований. А брати Зосими на майбутнє були змушені обережно ставитися до численних прохачів фінансової допомоги.

Пройшовши через кілька драматичних етапів, грецька національновизвольна революція закінчилась проголошенням у 1830 році державної незалежності. Але тільки одному з братів Зосимá пощастило дожити до цього омріяного патріотами часу. 28 серпня (за ст. стилем) 1827 року в Москві помер Зой Павлович Зосимá, і його поховали на цвинтарі Донського монастиря, поруч з братом Феодосієм. Перед смертю він залишив право розпоряджатися капіталами останньому і наймолодшому з братів – Миколі.

Віддавши перевагу провінційному Ніжину перед метушливими столицями, Микола Павлович Зосимá скромно доживав останні роки свого життя майже безвиїзно у своєму невеличкому кам’яному будинку, який придбав собі в Преображенському приході біля самої огорожі Спасо-Преображенської церкви (на розі сучасних вулиць Московської та Дзержинського; будинок, на жаль, не зберігся). Тут він і став очевидцем та учасником всіх урочистостей, якими ніжинські греки відсвяткували проголошення незалежності своєї держави. Як стверджували очевидці, ці урочистості в Ніжині були особливо величними. Так, 20 жовтня 1829 року, в день підписання Адріанопольської мирної угоди, яка проголосила звільнення Греції від турецького панування, цілий день у всіх ніжинських храмах дзвонили дзвони, стріляли гармати, а ввечері всі центральні вулиці міста, храми та дзвіниці до самих хрестів були ілюміновані різнокольоровими ліхтарями.

Книга, що була видана коштом братів Зосимів

За свідченням сучасників та архівних джерел, Микола Павлович Зосима вів досить скромний спосіб життя, продовжуючи, наскільки давали можливість залишки колись величезного капіталу, добродійні справи своїх братів.

14 червня 1827 новообраний Президент незалежної Греції граф Іоанніс Каподістрія направив емоційного листа до грецьких комерсантів та благодійників, що змушені були жити у Російській імперії, закликаючи їх надати Hello!фінансову допомогу для відродження батьківщини. Зокрема, він писав: "Добродіям Зосимі, Кості, Бубі, Ксиді, Пачимаді, Гаргулі, Паллі, Тсумага, Матса, Різарі та Кумбарі, грецьким комерсантам у Москві. Любі співвітчизники! Я вважаю, що настав час надати грошову допомогу для спасіння нашої Батьківщини!.. Я звернувся до всіх наших співітчизників у Європі, бо знаю, що вони мають можливість надати фінансову допомогу, мають репутацію чесних громадян і прагнуть допомогти... Певний час у скарбниці Виховного Будинку в Москві знаходиться сума грошей, відсотки від якої призначені на допомогу школам Яніни, але ці гроші не були отримані, бо почалася війна; але впродовж тривалого часу вони були розумно вкладені уповноваженими під відсотки... Прийшов час використати ці гроші для відродження нашої Батьківщини, для відновлення шкіл. Любий друже, пан Зосима, ви маєте можливість розпорядитися цими грошіма, як вважаєте за потрібне. Ви, панове Буба, Горголі, Паллі, уповноважені пана Зоя Каплані та інших благодійників Яніни. Розпоряджайтеся грошіма, як вважаєте корисним, але за погодженням з іншими янінцями... Від підйому Греції залежить і відродження шкіл в Яніні. І якщо бажаєте, то сприяйте порятунку народу, і тоді мета благодійників буде досягнута. Якщо нація буде втрачена, чи будуть потрібні нам гроші, що збільшуються з року в рік?... І якщо гроші будуть некорисними для народу, і всі зусилля благодійників лишаться марними, чи буде Ваше сумління чистим? Отже, не гайте часу з наданням відсотків, бо дні минають, а Вітчизна чекає порятунку.” Микола Павлович негайно відгукнувся на це звернення. Саме тоді й почала діяти в Яніні заснована братами "Загальна Грецька Школа”. У 1841 році за побажанням Миколи Павловича цьому навчальному закладу було офіційно надано ім’я братів Зосимá.

 Коли в звільненій від турецького панування Греції було створено Національний Банк, Микола Павлович став одним з перших його співзасновників: він придбав відразу 500 акцій, не вимагаючи ніяких гарантій повернення цих грошей. Унікальну колекцію, яку все життя збирав його покійний брат Зой, (понад 18000 золотих, срібних та мідних монет та медалей) Микола Зосимá надіслав до Афін. Тривалий час цей щедрий дар братів Зосима зберігався "у сховищі Державної скарбниці у скрині, позначеній літерою Z”. У 1857 р. ця нумізматична колекція братів Зосимів стала основою для створення Грецького Нумізматичного Музею в Афінах.

На вічну згадку про себе і своїх братів Микола Зосима подарував училищу, заснованому в Яніні, 180 срібних медальонів та 20 бронзових зображень грецьких філософів. Незважаючи на недоброзичливе ставлення з боку частини грецької громади (Миколі Павловичу приходилося часто судитися за повернення боргів), він, як щирий християнин, продовжував жертвувати чималі суми грошей на користь Грецьких церков та бідних членів братства, на придане дівчатам із збіднілих грецьких родин. Отримуючи за судовим присудом відсотки з позичених колись різним особам грошей, він передавав їх в розпорядженя Ніжинського Грецького Магістрату на благодійні цілі.

Свідченням високого авторитету, яким користувався Микола Павлович Зосимá серед ніжинських греків, був той факт, що його неодноразово, у продовж довгих років, обирали старостою Грецьких церков.

18 березня (за старим стилем) 1841 року, відчуваючи наближення кінця життєвого шляху, Микола Павлович Зосимá в присутності свідків склав заповіт, у якому розпорядився залишками родинного капіталу, що налічували близько 300000 карбованців сріблом. Оскільки Микола Зосимá, як і всі інші брати, був неодружений і прямих нащадків не мав, він поділив гроші поміж далекими родичами та найближчими приятелями. Але, залишаючись відданим принесеній ще в молодому віці клятві, більшу частину своїх заощаджень заповіддав на благодійні справи: на утримання штату та будівництво нових приміщень для училища братів Зосимá, богадільні, лікарні, церков та монастирів міста Яніни, на утримання сирітського притулку та школи на острові Патмос, а також на придане дівчатам із збіднілих родин греків з Яніни та навколишніх селищ. Грецькому братству в Ніжині він залишив свій кам’яний будинок в приході Спасо-Преображенської церкви, а також відказав гроші на утримання церкви Костянтина та Олени, на платню сторожу та упорядкування Грецького кладовища, на свічки для панікадил Грецько-Всіхсвятської церкви, на виготовлення коштовних риз для грецьких священиків та придане дівчатам з бідних родин ніжинських греків. Велику власну бібліотеку, що складалася з богослужбових та світських книжок грецькою та російською мовою, у тому числі виданих коштом братів Зосимів, Микола Павлович просив передати в користування ніжинських церков та Грецького Олександрівського училища. Чимало книг, з числа виданих братами Зосимами, згодом у складі бібліотеки Грецького Олександріського училища потрапили до книгосховища Ніжинського історико-філологічного інституту князя Безбородька, і тепер займають почесне місце в експозиції Музею рідкісної книги Ніжинського державного педуніверситету імені М.Гоголя.

В пам’ять про своїх батьків та братів Микола Павлович наостанок просив священиків Ніжинського Грецького братства щорічно відправляти на Грецьому кладовищі та в Михайлівській та Всіхсвятській церквах обідні. Влаштувавши усі фінансові та духовні справи, віддавши останні розпорядження душеприкажчикам, він з почуттям виконаного обов’язку тихо відійшов у вічність 16 лютого (за ст. стилем) 1842 року і був похований з усіма почестями в склепі біля вівтаря побудованої ним кладовищенської церкви, поруч з братом Анастасієм.

Коли звістка про смерть Миколи Зосима дійшла до Греції, в Афінах зібралися найповажніші люди Греції, щоб вшанувати пам’ять цих великих патріотів та меценатів. Як відзначалося в постанові, прийнятій цими обранцями грецького народу 30 березня 1842 року, "було звершене при всьому загалі святе поминання, на якому згадувалися імена Анастасія, Феодосія, Миколи, Зоя та Михаїла Зосимадів. Відразу ж було вирішено збудувати пам’ятник, достойний братів Зосима, на якому б було написано про всі їх добрі справи в ім’я Греції”.

Добра пам’ять про братів Зосимів і досі живе в Греції. Вдячні нащадки досьогодні вшановують благородних патріотів, які зробили стільки добрих справ для відродження еллінського духу та відновлення державної незалежності Греції. В місті Яніні, на батьківщині братів Зосимá, їх ім’ям названо вулицю, бібліотеку, Педагогічну Академію. На базі заснованого братами училища сьогодні діють дві гімназії та ліцей, а всім вихованцям цих учбових закладів за заповітом Миколи Павловича Зосими до цього часу символічно дарується тлумачний словник грецької мови. Випускники школи сьогодні живуть і працюють по всій Греції, але їх об’єднує в Асоціацію випускників школи братів Зосимá вдячність і світла пам’ять до видатних патріотів та просвітителів Греції.

На превеликий жаль, в Ніжині традицію вшанування пам’яті братів-меценатів на деякий час було забуто, а їхні поховання по-варварськи зруйновано. Кілька десятиліть пролежали біля вівтаря церкви Костянтина та Олени надгробки, скинуті з могил братів Зосимів. Але у 1991 році автору цих рядків, тоді ще працівнику історичного відділу Ніжинського краєзнавчого музею, пощастило після тривалих архівних та натурних пошуків відшукати місце поховання братів Зосимів, а згодом – знайти й масивні гранітні бази, на яких стояли пам’ятники. У 1993 році Ніжинська міська Рада виділила кошти на відновлення надгробків на могилах братів Анастасія та Миколи Зосимів. Відтоді ім’я братів надано Ніжинському міському товариству греків та одній з вулиць в історичному центрі Ніжина. Грецьке товариство імені братів Зосимів та громада Грецько-Всіхсвятської церкви відновило давню традицію вшанування пам’яті видатних братів-патріотів. Віднині на їх могилах щороку відбувається заупокійне богослужіння.