МУЗЕЙ РІДКІСНОЇ КНИГИ Ніжин

Найменший музей світу дійсно у Києві!

vik — Tue, 03 Jun 2014 10:42:32 GMT

Найменший музей світу дійсно у Києві!

Іноді статистика і неформальні рейтинги породжують сенсації. Та ще й міжнародного рівня! При тому, для фігурантів тих рейтингів, перемоги планетарного рівня виявляються повною несподіванкою. Так сталося з визнанням Музею плакату найменшим офіційно зареєстрованим музеєм світу!

Спершу ми не повірили. Перевірили і зрозуміли, що так, все сходиться - Музей плакату України рішуче потіснив Литву, ставши найменшим музеєм України, Європи і світу! Потрійна перемога, яка викликала великі роздуми про те, що з нею робити.

Отож, все почалося з банального дослідження до Міжнародного дня музеїв. Центр ОПАД спробував визначити найбільший та найменший музеї України. Судячи з усього, дослідники і самі здивувалися отриманим результатам.

"Найбільшим музеєм України прогнозовано визнали Національний музей народної архітектури та побуту України (Пирогів). 130 га - найбільший скансен Європи. Тисячі квадратних метрів виставкових площ. Крім того, можна стверджувати, що за сумісництвом території та внутрішніх площ, Нацмузей у Пирогові впевнено входить до десятки найбільших музеїв світу!

-А от НАЙМЕНШИМ серед офіційно зареєстрованих став Музей плакату України при журналі "Музеї України"! - повідомив директор центру ОПАД Сергій Пархоменко, - Зал лише 15 метрів, 82 експонати в експозиції (плакати). Більше того, то здаєтся і найменший музей ЄВРОПИ! І теж у Пирогові. Найменший у найбільшому.

-Навіть побіжний погляд на найменші офіційно зареєстровані музейні заклади світу, дав сенсаційний результат. Вважається, що найменшим є Музей "Баубляй". Створений у Литві у стовбурі гігантського дерева. Він мав всі ознаки найменшого зареєстрованого музею планети. - пояснив Сергій Пархоменко, - Однак, нині це ФІЛІЯ шауляйського музею "Аушри", тобто повноцінної самостійної реєстрації не має. І довкола залишків дубу звели прозоре приміщення площею десь 20 квадратних метрів, що автоматично перетворило залишки дерева з дуплом у експонат, поступившись українцям.

Виставкова площа Музею плакату - 15 метрів! То кімната в музеї Тернопільської садиби на території Нацмузею у Пирогові, що цілеспрямовано споруджувалася як музей!

$IMAGE3$-Я б рекомендував випустити спеціальну марку, монету, сувеніри! - порадив С.Пархоменко, - Повірте, здобути першість України складно, а тут перші і в Європі, і в світі! Такий успіх треба розвинути!"

Враховуючи, що така рекламна фішка, вірніше бренд, як "Найменший офіційний музей у світі, Європі та Україні", має надважливе значення для перенаправлення туристичних потоків, прийнаймні у Києві та маленькій Литві, ми вирішили поставитися до цого факту серйозно. Які підтвердження маємо.

Формально Музей плакату створено 11.11.11 року наказом редактора журналу "Музеї України". За кілька тижнів ми отримали офіційну державну реєстрацію, підтверджену відповідним рішенням. Музей плакату є повноцінним зареєстрованим закладом. З формальних ознак ми маємо сайт, сторінки у Фейсбуці і ВКонтакте. До речі, наша сторінка у Фейсбуці теж є стабільним лідером Європи за тенденцією розвитку. Відкрившись лише у грудні 2013 року, під час Майдану, ми отримали рекордну, як для музею добову аудиторію, що сягала 200 тисяч! За лайками ми теж у лідерах в Україні... Є сторінка у Вікіпедії.

Офіційними партнерами Музею плакату України є Національний музей-заповідник "Битва за Київ у 1943 році" (там відбулися наші стартові виставки) та Національний музей народної архітектури і побуту України в Пирогові, що і надав нам кімнату площею 15 квадратних метрів для виставки "Плакати Майдану". Інших площ чи землі МПУ не має!

Дійсно, всі формальні ознаки ми витримали. Музею 2,5 років, його існування і легалізація не викликають ніяких сумнівів, заклад відвідали тисячі людей. Наша виставкова зала дійсно має площу у 15 квадратних метра!

І детально про нашого головного конкурента: "Шилальский р-н, Пошкская ап., дер. Биётай

«Баубляй» — древнейший музей Литвы, созданный писателем Д. Пошкой в 1812 г. в стволе дуба. Этот дуб, произраставший на горе Вишняй в родных местах Д. Пошки, в имении Барджяй, насчитывал около тысячи лет.

Срезав часть ствола засыхавшего дуба, писатель перевез его в свою усадьбу, выдолбил внутри, покрыл соломенной крышей, вставил два окошечка, дверь и установил на высоком берегу Пелы. Здесь соорудил беседку размером 2x2 м, где поместил собранные им предметы старины: археологические находки, оружие, латы, коллекцию монет, библиотечку — около 200 книг, по стенам развесил портреты ученых, философов, поэтов, написал свои стихотворения на литовском и польском языках. Рядом был установлен и другой выдолбленный ствол большого дуба, который также сохранился до наших дней.

Об этом уникальном музее широко писала печать того времени, им интересовались ученые и деятели культуры. «Баубляй» увековечен в поэме А. Мицкевича «Пан Тадеуш», После смерти Пошки о «Баубляй» никто всерьез не заботился, многие экспонаты исчезли в Первую мировую войну. В 1930 г. по инициативе общественности они были накрыты дощатым куполом.

В 1956 г. «Баубляй» были консервированы, в 1967 г.— повторно на средства фонда Охраны памятников. Над ними установлены защитные сооружения (арх. Н. Лагунавичене, В. Габрюнас)."

Хитрі литовці, аби утримати рекорд, мудро забувают вказати, що Баубляй є філією:

Шилальский музей им. Владаса Статкявичюса Адрес: S. Gaudėšiaus g. 4, Šilalė (ул. С. Гаудешяус 4, г. Шилале). Тел./Факс +370 449 51 572. Моб. тел. +370 685 27 768. Эл. почта silale.muziejus[at]gmail.com www.silalesmuziejus.lt Часы работы: с понедельника до пятницы с 8:00 до 12:00; с 12:45 до 17:00.
Подразделения:
Клеть-музей Казимераса Яунюса Адрес: Lembo kaimas, LT-75341, Kvėdarnos seniūnija, Šilalės rajonas (дер. Лямбас, Кведарнская сенюния, Шилальский район). Тел. +370 449 51 572. Часы работы: с понедельника до пятницы с 8:00 до 12:00.
Музей «Баубляй» Дионизаса Пошки Адрес: Bijotai, LT-75011 Šilalės rajonas (дер. Биётай, г. Шилале). Тел. +370 449 51 572. Моб. тел.: +370 614 56 223, +370 685 27 768. Эл. почта: baubliu.muziejus[at]gmail.com Часы работы: С апреля 1 до октября 31: с понедельникa до воскресенья с 9 до 18. В четверг с 9 до 16.45. С ноября 1 до марта 31: с вторника до пятницы c 8 до 17. В субботу с 8 до 15.45. http://www.muziejai.lt/D_bazes/Muziejai_DB/Savivaldybes_muziejai.ru.asp?skdr=132 Отаке несподіване розслідування вийшло. Які висновки? Два експонати структурного підрозділу Шилальського музею, накриті захисними спорудами, що не мають окремої реєстрації, а значить статусу музею, не можуть вважатися НАЙМЕНШИМ офіційно зареєстрованим музеєм як Європи, так і світу! Таким чином, ця заманушна курйозна туристична фішка на цілком законних підставах переходить до Музею плакату України при журналі "Музеї України", чий виставковий зал має площу у 15 квадратних метрів! Що є рекордом для офіційно зареєстрованих музеїв України, Європи і світу! З чим всіх українців і вітаємо! Аби затвердити досягнення, на базі нашого офіційного постеру, створеного видатною українською художницею А.Колос, буде випущена поштова марка. Або марка буде випущена на основі плакату фотохудожниці Катерини Крючкової... Можливо, зробимо і колекційну монету. Найближчим часом зробимо плакат "Музей плакату України - найменший офіційно зареєстрований музей Європи і світу". Уже пограємося заради такого рекорду у формальності... Фактично, ми сприймаємо все це як прикол, який, між іншим, може суттєво вплинути на перерозподіл туристичних потоків у Європі. Ну, в Києві, так точно... Значить, спектакль вартий гри! Віктор Тригуб, директор Музею плакату, редактор журналу "Музеї України"

Найменша книга з Японії

asmor — Tue, 11 Feb 2014 12:03:14 GMT

В Японії з’явилась найменша у світі книга

Японська друкарня зі світовим ім’ям «Топпан» видала найменшу в світі книжку. Розмір мініатюрної книжки становить лише 0,75 на 0,75 мм. У ній – 22 сторінки.

Книжка має назву «Квіти чотирьох сезонів» – це довідник з усіх квітів і рослин Японії. Його створили за вісім місяців.

Прикметно, що, крім рекордно мініатюрної версії, «Топпан» видала її і в більшому масштабі – набір із книжки і спеціального збільшувального скла для читання можна придбати за 29 400 ієн (приблизно 300 доларів США). Сам же крихітний альманах наразі виставлено в Музеї образотворчого мистецтва в Токіо.

Попередній рекорд у цьому незвичайному виді мистецтва належить росіянинові Анатолієві Коненку з Омська. Видане ним у 1996 році оповідання Чехова «Хамелеон» вмістилося на 29 сторінках мініатюрної книжки розміром 0,9 на 0,9 мм.

Офіційно досягнення, за версією Книги рекордів Гіннесса, поки ще належить Коненкові, але «Топпан» найближчим часом має намір подати відповідну заявку в цю міжнародну організацію, що фіксує незвичайні рекорди, пише Літакцент.

Дивовижні книги

asmor — Tue, 11 Feb 2014 12:00:51 GMT

Книга 360°

Японський художник Yusuke Oono створив вражаючу тривимірну казку про Білосніжку. Читати таку книгу надзвичайно цікаво, адже вона приємно вражає не лише своїм змістом, але й формою.

Кулінарна книга-запіканка

Цю книгу створили хорватські видавці. В чому ж її родзинка? Для того, щоб приготувати будь-яку страву за її рецептом, Тобі доведеться спочатку її запекти! Так-так, лише після цього на її сторінках з’явиться текст.

Мільярди віршів у десятьох сонетах

Раймонд Квінау написав книгу, в якій всього десять сонетів. «І що ж тут незвичного?» — запитаєш Ти. Справа у тому, що кожен з них розрізаний на тоненькі смужечки довжиною в один рядочок. Тож Ти запросто можеш комбінувати смужки в будь-якій послідовності, зберігаючи при цьому ритм та щоразу отримуючи новий зміст.

А якщо захочеш прочитати всі можливі комбінації, Тобі доведеться не розлучатися з цією книгою цілодобово протягом 200 000 років.

Книги-скульптури

Американець Брайан Деттмер створює дивовижні скульптури з книг. Він займається «бук-карвінгом» — різьбою по книгах. Ножиці, скальпель і пінцет — ось і все, що потрібно майстрові для створення власних книжкових шедеврів.

Найбільша книга у світі

Найбільшою книгою в світі є атлас висотою 180 см, який складається з 37 друкованих карт. Книга була створена в 1660 році спеціально для англійського короля Карла II. Атлас являє собою настінні карти розміром 1,9 х 1,75 м, які були обережно зшиті та розкішно прикрашені.

Найменша книга у світі

Неозброєним оком не зрозуміти, про що йдеться в книзі. Та якщо збільшити книгу в 600 разів, ми побачимо, що це найменша в світі копія Нового Завіту.

Книга-годиннкик

Ця незвичайна книга складається з трьох менших, які зовні виконують функцію годинника. А числа 3 і 9 допомагають орієнтуватися в часі.

Дірява книга

Друже, чи знаєш Ти, що таке гіпертекст? Користуючись інтернетом, Ти часто переходиш за посиланнями, які приводять Тебе до нових і нових текстів. Це і є гіпертекст. Письменник Джонатан Фоер вирішив зробити його паперову версію. Цікаво вийшло, чи не так?

Книги Тіма Бейкера

Тім Бейкер — відомий художник-графік і скульптор. Його книги вражають художньою витонченістю та майстерністю.

Дерев’яні книги

Барбара Йейтс — екологічний художник. Вона створює мальовничі книги-шедеври зі старих дерев, всередині яких вже не вирує життя.

Книга-світильник

Насправді це не книга, а креативний світильник-нічник, стилізований під книгу. Така цікава «книжечка» оригінально прикрасить будь-яку кімнату в темний час доби.

Книга-тунель

Ця унікальна книга являє собою тунель, що сполучає Нью-Джерсі та Нью-Йорк. Подорожуючи цим тунелем, Ти дізнаєшся багато цікавинок з історії та сучасності.

Тривимірні книги Бенджаміна Лакомба

Тривимірні книги — гордість французького художника-ілюстратора Бенджаміна Лакомба. Завдяки креативному мисленню та майстерності рук він створив оригінальний дизайн для таких творів як «Аліса в країні Чудес», «Пінокіо», «Мадам Батерфляй».

Вікіпедія на папері

Всім відомо, що кількість статей у вікіпедії перевищує кількість статей навіть у найповнішій енциклопедії, тому її видання здавалося нереальним. Дизайнер Роб Меттьюс створив книгу, на 5000 сторінках якої знаходяться найбільш відвідувані сторінки англійської вікіпедії.

Книга-спеція

Гадаєш, спеції зберігають лише в спеціальних баночках та пачках? А от і ні. Нік Бамптон запропонував зберігати їх в книах. Для того, щоб використати спецію, потрібно відірвати листочок від книги та покласти його на сковорідку. Під дією температури та вологи лист-спеція розчиняється.

Найбільша книга у світі

asmor — Tue, 11 Feb 2014 11:46:57 GMT

Найбільша книга в світі

Атлас Кленке. Фото із сайту telegraph.co.uk

Атлас Кленке, який вважається найбільшою книгою в світі, вперше представлять публіці на виставці в Британській бібліотеці, присвяченій географічним мапам.

Атлас заввишки 1,75 метра і шириною 1,9 метра був подарований голландським купцем Йоханнесом Кленке королю Англії Карлу II у 1660 році з нагоди реставрації монархії. Таким чином купець сподівався завоювати симпатії Карла.

У книзі знаходяться — 39 географічних мап, в тому числі мапи земних континентів, Британії та інших європейських країн. Для того щоб підняти атлас, потрібно шестеро осіб. На виставці його демонструватимуть в розгорнутому вигляді.

Всього на виставці буде представлено близько 100 мап із зібрання Британської бібліотеки, причому близько три чверті з них покажуть публіці вперше. Найстарішим експонатом стане фрагмент кам’яної карти Риму, що датується приблизно 200 роком нашої ери.

За матеріалами The Daily Telegraph

http://litakcent.com/2010/01/28/najbilsha-knyha-na-sviti/

Музеи Книги та історії книгодрукування

asmor — Tue, 11 Feb 2014 11:42:46 GMT

Музеи книги

Книга – особый памятник истории и культуры. Она объединяет в себе результат творческого труда писателя или ученого и работу по претворению авторского произведения в печатное издание. Таким образом, книга представляет собой единство вещественной формы и нематериального, духовного начала. Такие учреждения, как музеи книги, призваны собирать, изучать, хранить и экспонировать материалы о книге, раскрывая ее значимость как явления духовной и материальной культуры, средства коммуникации.

Книги являются одним из древнейших объектов собирательства. Например, Александрийская библиотека, одно из крупнейших книжных собраний античности, была составной частью мусейона, храма муз, от названия которого и образовалось современное понятие «музей». В средние века в библиотеках монастырей целенаправленно собирались и демонстрировались редкие ценные книги. Во второй половине 19 века появились собственно музеи книги, коллекции которых формировались на основе книговедческих представлений. Сегодня многие музеи книги возникают в крупных библиотеках и книгохранилищах, книговедческих центрах, издательствах, библиофильских обществах, создаются на предприятиях, связанных с производством книги.

Старейшим музеем книги и книжного дела является Немецкий музей книги и письменности в Лейпциге, открытый в 1885 году. В основу его собрания положена коллекция немецкого библиофила и издателя И. Г. Клемма. Музей с 1950 года является отделом Немецкой библиотеки, в его фондах содержится свыше 500 тысяч экспонатов, в том числе рукописи, инкунабулы, редкие издания 16-20 веков, графика, коллекции бумаги, филиграней, шрифтов, печатные машины, модели бумажных мельниц. Постоянная экспозиция музея «Книга и общество» посвящена всеобщей истории книги с точки зрения ее социальной роли и материальной формы.

Крупнейший Музей книги и книжного дела - Музей И. Гутенберга г. Майнца, Всемирный Музей печатного и искусства, открытый в 1900 году. Поскольку экспонаты музея посвящены не только жизни и деятельности Гутенберга, но и развитию печатного искусства на протяжении столетий в разных странах мира, музею было присвоено звание «всемирного музея печатного искусства». Большей частью музей посвящен производству книги, но также в нем представлены образцы бумаги, рукописи, графика, плакаты. Многочисленные экспонаты музея занимают три этажа. В нижней части здания находятся реконструированная мастерская Гутенберга и выставочный зал, в котором демонстрируются новейшие достижения книжного и печатного искусства. На первом этаже представлены печатные издания, расположенные в хронологическом порядке, начиная с «инкунабул» (издания до 1500 г.) до середины 19 века. Здесь посетители также могут ознакомиться с техникой изготовления гравюр и офортов, ручными печатными станками и скоростными плоскопечатными машинами, созданными в 19 веке. На втором этаже музея экспонируется наиболее полное в Германии собрание изданий английского художника Вильяма Морриса, отражающее развитие печатного искусства конца 19 – начала 20 века. Наряду с ним представлены образцы английского и немецкого печатного искусства стиля модерн, а также малая графика и экслибрисы. Также здесь находятся образцы китайской и японской печати и гравюры на дереве. Отдельная экспозиция посвящена истории письма. На третьем этаже музея располагаются сменные выставки «Прекрасные книги Германии» и экспозиция, посвященная истории изготовления бумаги.

Музей Клингспора г. Оффенбаха-на-Майне. Музей современного международного книжного искусства, книгопечатания и каллиграфии.
Музей был открыт в 1953 году. В основе его экспозиции лежала внушительная коллекция, собранная почётным доктором наук К. Клингспором, который совместно с братом в первой половине XX в. держал шрифтолитейный цех в Оффенбахе. Типографские шрифты для компании разрабатывали признанные художники, и печатные формы, выполненные здесь, экспортировались в типографии по всему миру. Вскоре после создания музея в его фонды стали поступать первые щедрые дары, и небольшой музей стал центром современного печатного искусства. На сегодняшний день музейная коллекция включает в себя иллюстрированные книги, издания, выполненные ручным прессом, книги о живописи, книги о художниках, книги по шрифту, образцы шрифтов, каллиграфию. Музей в Оффенбахе привлекает любителей современного книжного и печатного искусства со всего мира.

Один из музеев книги в Великобритании работает с 1973 года при Британской библиотеке в Лондоне. В нем представлена мировая история книги с древнейших времен и до наших дней. Среди экспонатов музея есть и первая печатная Библия Гутенберга, и записная книжка Леонардо да Винчи. Британская библиотека имеет также экземпляры первого полного собрания произведений Шекспира, напечатанного его друзьями, а также бесценный автограф с его подписью. В 2006 году в честь 250-летнего юбилея Моцарта в музее появился специальный раздел, посвященный великому композитору. В коллекции автографов – записная книжка, в которую Моцарт заносил увертюры своих музыкальных произведений. Самыми современными экспонатами являются тексты песен «Битлз», записанные их авторами на том, что «первое попало под руку», будь то даже почтовый конверт или открытка.

Старейшим музеем книжного дела в России является Музей книги Российской государственной библиотеки в Москве. Музей книги был открыт в читальном зале научно-исследовательского отдела редких книг. Решение о его создании было принято в 1918 году. Первая постоянная выставка по истории российской и зарубежной книги была открыта в 1923 году. Она насчитывала более 2000 экспонатов, начиная с инкунабул и заканчивая книгами Госиздата начала 1920-х гг. В 1954 году в современном помещении музея была открыта постоянная экспозиция по истории русской книги. В 1975 году ее сменила выставка «Книжные сокровища Государственной библиотеки СССР им. В.И. Ленина». В 1983 году была создана экспозиция музея книги, которая с различными обновлениями и изменениями действует до настоящего времени. На сегодняшний день экспозиция музея состоит из десяти тематических разделов. Наряду с книгами широко экспонируются предметы, связанные с их созданием. Среди экспонатов — первые печатные книги Иоганна Гуттенберга, Франциска Скорины, Ивана Федорова, миниатюрные и необычные издания.

Музей книги и книгопечатания Украины в Киеве был создан в 1972 году. Он расположен на территории Национального Киево-Печерского историко-культурного заповедника, в здании бывшей печатной мастерской. В музее собраны богатые сокровища книжной культуры Украины. Экспозиция освещает историю книги и книжного дела от времен Киевской Руси до наших дней. В ней представлены материалы, посвященные зарождению книгопечатания в Европе, началу кириллического книгопечатания, издательской деятельности Ивана Федорова, Памвы Берынды, Петра Могилы и других выдающихся печатников, развитию книгопечатания на Украине и в украинских эмигрантских диаспорах. Отдельный зал посвящен книге как предмету материальной культуры — здесь есть самые маленькие книги и книги-гиганты, книги для слепых, книги в обложках из кожи и бархата, украшенные драгоценными металлами и эмалью.

Музеи книги и книжного дела существуют и в Республике Беларусь.

Музей белорусского книгопечатания в Полоцке начал свою работу в 1990 году. Он является одним из одиннадцати музеев Национального Полоцкого историко-культурного музея-заповедника и расположен в помещении бывшей Братской школы Полоцкого Богоявленского монастыря, памятника архитектуры XVIII в. Экспозиция музея размещается в 15 залах двухэтажного здания и насчитывает две с половиной тысячи музейных экспонатов. Среди них не только рукописные, старопечатные и современные книги, журналы и газеты разных лет, открытки, листовки, календари, буклеты, но и те предметы и материалы, которые сопутствуют книге и процессу ее создания: письменные приборы прошедших столетий, печатный станок, бумажный пресс, подсвечники, письменные принадлежности разных эпох. В музее воссоздана мастерская переписчика книг — скрипторий. С процессом создания первых печатных книг можно познакомиться в реконструированной типографии XVII–XVIII вв.. В музее можно увидеть интерьер кабинета ученого или писателя XVII–XVIII вв, мастерской художника-оформителя, старинную мебель и др.

Музей книги Национальной библиотеки Беларуси открылся в сентябре 2006 года. Основным направлением его деятельности является раскрытие через постоянные и временные экспозиции коллекции редких и старопечатных книг, знакомство посетителей с раритетами, хранящимися в библиотеке, с развитием белорусского книгопечатания, с современными тенденциями издательской деятельности, историей библиотеки. Экспозиционно-выставочный зал библиотеки занимает площадь 288 кв. м. и оснащен современным выставочным оборудованием. Специальная аппаратура поддерживает необходимые температуру и влажность в помещении. В музее более трехсот уникальных книжных памятников из фондов Национальной библиотеки Беларуси: рукописные и старопечатные книги, редкие книги XIX–XX вв. Жемчужина коллекции – книги Библии белорусского первопечатника Франциска Скорины.

http://borlib.by/puteshestvuem-s-biblioglobusom/muzei-knigi

Музей Рідкісної книги НБ ОНУ

Музей рідкісної книги НБ ОНУ було відкрито у лютому 1979 р.

Фонд Музею рідкісної книги Наукової бібліотеки являє собою рідкісні і цінні видання, відібрані із загального фонду зберігання. Разом з іменними колекціями бібліотеки фонд музею нараховує зараз біля 100 тис. видань.

Інкунабули — книжки "колискового" періоду книгодрукування (II половина XV ст.) — представлені творами з питань правознавства, історії і математики, виданими в Нюрнберзі, Падуї, Венеції. Колекція видань XVI ст., які зберігаються у фондах бібліотеки, нараховує біля 500 книжок латинською, французькою, німецькою, італійською, чеською, польською, грецькою, англійською мовами, в тому числі 87 палеотилів (видань І половини XVI ст.). В ній представлені видання славетних друкарів Західної Європи: Альдів, Джунти, Етьснів, Плантена, Фробена та інших видавництв, у тому числі — із зібрання відомого юриста і сенатора Р. М. Губе, що наді йшло до бібліотеки у 1868р.

Серед шедеврів вітчизняного книгодрукування XVI ст. — славетна "Острозька Біблія" Івана Федорова, книга визначного богослова IV ст. н. е. св. Василя Кесарійського з Каппадокії — "О постничестве".

Бібліотека має багату колекцію видань XVII ст. Вітчизняне книгодрукування XVII ст. представлене багатьма виданнями друкарні Києво-Печерської лаври: "Літургіаріон си eсть Служебник... Петра Могили" (1639) — це 3-тє видання "Служебника" видатного громадського і церковного діяча, засновника Києво-Могидянського колегіуму; "Ключ разумения священникам законним (монахам) й светским" (1659) ІоаннІкія Галятовського; "Постановление о вольностях войска Залорожского" (1659); "Синопсис, или Краткое собрание от разньїх летописцев о началах славенороссийского народа..." (1678)Інокентія Гізеля.

У фондах бібліотеки представлені прижиттєві видання політичних та історичних трактатів Гуго Гроція, Томаса Гоббса і Джона Мільтона, праць великого чеського педагога Яна Амоса Коменського, знаменитого італійського анатома, ботаніка І фізика Марчелло Мальпігі, англійського фізіолога Уільяма Гарвея.

До складу колекції входять зразки діяльності дому Ельзевірів (Голландія).

Колекція видань XVIII ст. включає твори видатних європейських філософів, вчених, письменників, мандрівників того часу.
Значне місце серед раритетів бібліотеки належить виданням Петровської епохи. Наукова бібліотека має прекрасне зібрання описів подорожей, виданих у XVII - XVIII ст. Це описи географічних експедицій у всі частини світу, а також мандрівок по Україні і Росії.

Колекція видань XIX і XX ст. — в основному малотиражні бібліофільські видання. Окрасою колекції є Ілюстровані видання великого формату, серед особливо цінних — твір видатного візантієзнавця Н. П. Кондакова "История й памятники византийской змали" (Петербург, 1892).

У бібліотеці зберігається колекція російських нелегальних і заборонених книжок XIX ст.( 170 одиниць).
Серед рідкісних українських книжок привертає увагу альманах "Русалка Дністровая" (Будим, 1837) — перша книга народною мовою на західноукраїнських землях. У бібліотеці представлені прижиттєві і рідкісні видання класиків української літератури І. Котляревського, Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки.

У Науковій бібліотеці Одеського національного університету старанно зібрані місцеві видання, що висвітлюють політичне, наукове, культурне і господарське життя Одеси з часу її виникнення і донині.

Гордістю Наукової бібліотеки ОНУ є колекція періодичних видань, серед яких багато раритетів. Деякі з них представлені цілими комплектами за кілька десятиліть і навіть століть.

Наукова бібліотека ОНУ має у своєму складі 1З іменних книжкових зібрань. Фонд відомого славіста професора В. І. Григоровича нараховує 795 назв (889 томів). Серед найцікавіших книг у фонді Григоровича—друге видання Лексикону Памви Беринди (Кутеїн, 1653), книжки Петровської епохи, рідкісні словники І граматики.

Особиста бібліотека графа О. Г. Строганова була передана Новоросійському університету в 1894 р. У ній 7860 назв (біля 19 тис. одиниць) книг і журналів різноманітних тематичних напрямків. Багато книжок присвячено військовій справі, проблемам правознавства, історії, біології, медицини. В складі фонду — 55 примірників заборонених царською цензурою видань.

Найпрестижніша колекція Наукової бібліотеки Одеського національного університету — книжкове зібрання графів Воронцових нараховує 1З 690 назв (52 800 томів) більш ніж двадцятьма мовами.

У фонді чимало раритетів. Виключну цінність становить так звана Біблія Радзивіллів, надрукована у Бржеці (Брест-Литовську) 1563 р. — перший переклад Біблії польською мовою.

У фонді представлено велику кількість енциклопедій, словників, мемуарної літератури, описів мандрівок І експедицій. Значну частину бібліотеки Воронцових складають книжки, брошури, газети і журнали епохи Французької революції, у тому числі — рідкісні контрреволюційні і емігрантські видання.

Багата колекція європейської періодики XVI 1-ХVIII ст. (450 назв), яка охоплює період з 1675 р. до 80-х рр. XIX ст. Серед них — раритетні видання, деякі з яких відсутні в найзначніших книгосховищах світу.

У бібліотеці Воронцових широко представлені місцеві, перш за все одеські, видання.

Іменний фонд історика М. К. Шильдера нараховує 4136 назв і становить собою зібрання книг і журналів переважно російською, французькою та німецькою мовами з вітчизняної і зарубіжної історії. Оригінальну окрему частину шильдерівського фонду складають знамениті Шильдеровські теки — тематичні підбірки журнальних та газетних вирізок, присвячених видатним історичним подіям XIX ст.

Меморіал пам"яті Героїв Крут

asmor — Wed, 29 Jan 2014 07:37:56 GMT

Меморіальний комплекс

«Пам’яті героїв Крут»

Музей розкриває героїчну подію української військової історії – бій під Крутами, який відбувся у січні 1918 року.
Будівництво Меморіального комплексу «Пам’яті героїв Крут» розпочалось у 1990 році з ініціативи громадськості. З 2010 року музей став філією Національного військово-історичного музею України.
Автор меморіалу, Анатолій Гайдамака, представив пам’ятник як насипаний пагорб заввишки 7 метрів, на якому встановлено 10-метрову червону колону. Червона колона нагадує про подібні колони Київського Університету, звідки були більшість студентів, що загинули під Крутами. Біля підніжжя пагорба побудована капличка, а поруч із пам’ятником викопане озеро у формі хреста. Музейна експозиція складається з залізничної платформи та 4-х залів-вагонів, які стилізовані зовні під вагони тих часів.

Музейна експозиція розпочинається з відкритої залізничної платформи з гарматою. З подібної гармати, встановленій на відкритій платформі та укріпленій мішками з піском, сотник армії УНР Лощенко вів прицільний та досить ефективний вогонь по наступаючим лавам червоногвардійців.

Продовження огляду експозиції здійснюється у залах-вагонах, де представлені експонати розповідають про розвиток українського національного руху початку ХХ століття, ключові події Української революції 1917 року, проголошення Української Народної Республіки, дії більшовицької Росії проти молодої Української держави, бій біля станції Крути та повстання на заводі «Арсенал» тощо. 2-ий вагон, де розміщені музейні експонати, є теж своєрідним експонатом, оскільки він був призначений для проведення санітарного огляду вояків під час проведення військових дій. Зал-вагон №3 присвячений безпосередньо бою біля станції Крути, повстанню на заводі «Арсенал». Він показує значення крутянського бою для подальших бойових дій на території України. Матеріали розташовані за принципом протистояння воюючих сторін, ліворуч – українські військовики, праворуч – більшовицькі, відтворена карта-схема самого бою.

Завершує експозиційний огляд музею 4-ий зал-вагон, де розміщені копії документів та кіно-фото документів, які висвітлюють часи Української революції (1918-1921 рр.), гетьманату П.Скоропадського, доби Директорії, ЗУНР.
Музей розкриває значення бою під Крутами для подальшого розвитку національно-визвольної боротьби в Україні та виховання українських патріотів.

Адреса музею: Чернігівська обл., Борзнянський р-н, Печівська сільська рада,
с. Пам’ятне, вул. Героїв Крут, 38
Замовлення екскурсій за телефоном: +38(068)388-83-72

За матеріалами сайту "МУЗЕЇ ЧЕРНІГІВЩИНИ"

http://museum.cult.gov.ua/memorialnyj-kompleks-pamyati-herojiv-krut/

http://www.siver-litopis.cn.ua/zbirn1.htm

asmor — Wed, 24 Jul 2013 17:18:34 GMT

http://www.siver-litopis.cn.ua/zbirn1.htm

З 2005 року в Ніжині виходить науковий історико-культурний та пам'яткознавчий часопис "Ніжинська старовина". Архів номерів часопису доступний на сайті "Сіверянський літопис" за посиланням:

http://www.siver-litopis.cn.ua/zbirn1.htm

Диво-музей у Ніжині

asmor — Wed, 24 Jul 2013 16:12:45 GMT

Тетяна Винник:
Диво-музей у Ніжині на Гоголя, 4
26 Тра 2011 03:07
http://litakcent.com/2011/05/26/dyvo-muzej-u-nizhyni-na-hoholja-4/

У центрі невеличкого, але затишного й мальовничого містечка Ніжин, на другому поверсі старовинної будівлі колишнього купецького зібрання, де нині розташувалася бібліотека Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, є Музей рідкісної книги. Відвідувача одразу вражає атмосфера музею: запах старого паперу, величезні фоліанти у шкіряних та пергаментних палітурках із золотим тисненням, припалі віковим порохом незвичайного велетенського формату обкладинки, видрукувані червоною кіновар’ю вигадливі кириличні заголовки, суворі, наче вишикувані на плацу, рядки готичних текстів…

Цей музей було створено 1985 року з ініціативи тодішнього ректора Ніжинського державного педінституту Федора Арвата та директора бібліотеки Наталії Ленченко на базі унікальних книжкових зібрань університетської бібліотеки – однієї з найдавніших наукових книгозбірень України. Від 1986 року музей названо іменем одного з учасників його створення професора Григорія Васильківського (1905-1986).

Початок формування бібліотеки Ніжинського університету сягає початку XIX ст. і тісно пов’язаний з іменами засновників Ніжинської Гімназії Вищих Наук братів Олександра та Іллі Безбородьків. Із нагоди відкриття в Ніжині у 1820 р. навчального закладу, нащадок родини Безбородьків, відомий меценат та його почесний попечитель граф О.Г.Кушелєв-Безбородько подарував Гімназії перші 2500 томів книг російської та європейської літератури ХVІІІ — початку ХІХ ст. із родинної бібліотеки. Згодом фонди поповнювали нові надходження від різноманітних благодійників, спеціальна література, навчальні посібники, передплатні та періодичні видання. У 1875 р., після реорганізації Гімназії у Ніжинський історико-філологічний інститут, бібліотека придбала цінну колекцію унікальних стародоруків ХVII-XVIII cт. Н.М. Михайловського, дублетні примірники польських стародруків із колекції «Polonica» бібліотеки Варшавського університету та рідкісні палеотипи та стародруки ХVІ-ХVІІІ ст. із Ніжинського Грецького Олександрівського училища, цінні приватні зібрання протоієрея о. Андрія Хойнацького та ін.

Рукописний фонд бібліотеки мав унікальні кодекси ХI-ХІХ ст., зокрема грецьке рукописне Євангеліє Х-ХІ ст. на пергаменті, фрагменти рукописної грузинської Біблії ХI-ХIIІ ст., західно- та південнослов’янські рукописи та грамоти венеціанських дожів ХІV-XVI ст., українські та російські рукописні книги ХVI-ХIХ ст., окремі редакції козацьких літописів та «Ніжинський літопис» XVII-XVIII cт., автографи творів та листи М.Гоголя тощо.

Але у 1930-50-ті роках почався зворотній процес: з ніжинського зібрання було вилучено унікальні рукописи, стародруки, автографи творів та листи М. Гоголя та передано їх у фонди ЦНБ ім. В. Вернадського, бібліотеки Київського Національного Університету та в інші наукові центри України.

Нині цей камерний музейчик розташований у двох залах будинку по вулиці Гоголя, 4. Насиченість простору цікавими книжками вражає, адже тут представлено понад 3000 експонатів, кожен із яких має свою цікаву історію. Можна довго стояти перед кожною вітриною, розглядаючи палеотипи (видання першої половини XVI ст.) з Європи, зразки видавничої продукції видатних європейських друкарських фірм – альдіїв, фробенів, ельзевірів, ет’єнів та ін. Також можна побачити рідкісні примірники видань творів давньогрецького філософа Платона (Венеція, 1513 та 1517 рр.), «Іліаду» та «Одіссею» сліпого співця Гомера (1544 та 1743 рр.), «Енеїду» Вергілія (1567), класичні видання ХVI-XVIII ст. творів європейських мислителів Ніколо Макіавеллі, Еразма Роттердамського, Томаса Гоббса, Френсіса Бекона, Рене Декарта, Готфрида Лейбниця та інших. Широко представлені слов’янські кириличні стародруки, зокрема книги Кирила-Транквіліона Ставровецького, митрополита Петра Могили, архієпископа Лазаря Барановича, духовних письменників Антонія Радивіловського, Симеона Полоцького, Іоанна Максимовича, Димитрія Туптала-Ростовського, навчальна література ХVІІ-ХVІІІ ст., прижиттєві видання наукових праць вихованця Києво-Могилянської Академії Михайла Ломоносова, російського поета Олександра Пушкіна тощо.

В окремому залі – вітрини, присвячені видатним особам, життя та творчість яких були пов’язані з Ніжином. На першому місці (звичайно!) – сам Микола Васильович, а ще Стефан Яворський, богослов, релігійний та культурний діяч, автор праці «Камінь віри» (видання представлене в експозиції). Він подарував місту, в якому провів роки дитинства, власну цінну бібліотеку.

Серед експонатів Музею – книга-рекордсмен – запрестольне Євангеліє 1689 року з Ніжинського Благовіщенського монастиря, подарунок рідного брата С.Яворського – Федора. Цей фоліант не кожен підніме – адже він важить майже 18 кілограмів! Але видання вражає ще й тим, що в ньому сторінки від руки розфарбовані кольоровими фарбами, а заголовки – визолочені. Ось так!

Широко представлені в експозиції видання з історії книги, літописання та книгодрукування в Україні (перші видання «Повісті временних літ», «Руської правди», «Слова о полку Ігоревім», репринтні відтворення «Остромирова Євангелія» 1056-1057 рр. та «Ізборника» князя Святослава 1073 р.), перші видання козацьких літописів («Самовидця», С.Величка, Г.Грабянки, «Діаріуш» М.Ханенка), праці з української історії та історіографії («Історія Русів», «Історія Малої Росії» Д.Бантиш-Каменського, 5-томна «Історія Малоросії» М.Маркевича, праці та історичні монографії О.Бодянського, М.Костомарова, Д.Мордовцева, Д.Яворницького, О.Лазаревського, академіка К.Харламповича). Окремий розділ присвячений і науковій спадщині видатного українського історика та громадського діяча – особистість справді непересічна, пасіонарна, – академіка М.Грушевського, де представлені прижиттєві видання класичних праць усесвітньо відомого вченого: десятитомна «Історія України-Руси», «Нарис історії Київської землі», «Історія української літератури», «Ілюстрована історія України».

Бібліотека є одним із нечисленних власників повного комплекту видання книги «Подорож навколо світу» відомого мореплавця — родом із Ніжина — Юрія Лисянського, який у 1803-1806 рр. разом з І.Крузенштерном здійснив першу в історії Російської імперії кругосвітню подорож на кораблях «Нева» та «Надія». У 1827 році Ю.Лисянський особисто подарував цей комплект до бібліотеки Ліцею.

Серед подарунків я побачила й доволі свіженьку книгу – у 2009 році від видавництва ПП «ЕММА» музей отримав унікальний подарунок – книгу «Україна – козацька держава», видання, що одразу після виходу в світ стало раритетним і тільки за півроку отримало 5 гран-прі та чимало відзнак на книжкових виставках у Києві, Одесі, Львові, Москві, Франкфурті-на-Майні, Бухаресті. Це видання можна розглядати як унікальну енциклопедію українського козацтва, де з правдивих сучасних наукових позицій розкривається багатогранна історія українського національного життя у ХVI-XVIII ст.ст. Книга містить 78 наукових нарисів, що розкривають різні аспекти історії українського козацтва від становлення і до наших днів, його роль у боротьбі за волю і створення української державності.

Є в музеї окремі тематичні розділи, присвячені французькій літературі доби просвітництва XVIII ст. Своїм вишуканим оздобленням вражають прижиттєві видання книг Мольєра, Бомарше, Вольтера, Монтеск’є, Гельвеція, 30-томний енциклопедичний словник Даламбера та Дідро 1751 р. Українська художня література та публіцистика представлені раритетними виданнями творів Г.Сковороди, І.Котляревського, Г.Квітки-Основ’яненка, П.Куліша, М.Драгоманова, І.Нечуй-Левицького, О.Кониського, М.Вовчка, Л.Українки, І.Франка. Заслуговує на увагу підбірка творів Т.Г.Шевченка, зокрема три видання «Кобзаря»: петербурзьке 1867 р., празьке 1876 р. та київське 1918 р. Окрема вітрина присвячена рідкісним виданням часів українських національно-визвольних змагань та Української Народної Республіки 1918-1920 рр.

Ніжинський Музей книги ніяк не можна назвати «мертвим сховищем німих свідків світової історії». Музей живий, оскільки тут завжди багато людей, – його щорічно відвідують сотні гостей – політиків і науковців, учасників міжнародних наукових конференцій та іноземних делегацій. Тут відбуваються презентації раритетних видань вітчизняних авторів, консультують науковців та викладачів не тільки з України, а й з-за кордону. Я була вражена, погортавши книгу відвідувачів… Бо побачила записи не тільки українською, російською та білоруською мовами, але й англійською, німецькою, польською, шведською, чеською і навіть японською!

Монументальна будівля університету в стилі класицизму, скромна річечка Остер, старовинний Графський парк (який, на жаль, нині перебуває в занедбаному стані), але водночас – гідності й традиції… могли б успішно позиціонуватися як «українська Сорбонна». Прикро, бо тепер не має такої людини, як князь Безбородько, котра б змогла стати добрим менеджером і заопікуватися містом.

Що ж до університетського музею, то у Чернігівській області це єдиний Музей рідкісної книги, котрий на професійному рівні комплектує колекції унікальних старовинних видань ХVІ – початку ХХ ст., здійснює роботу по їх дослідженню, збереженню та реставрації.

Музей завжди гостинно приймає гостей, людей тут завжди багато. Це й не дивно, адже розглянути унікальні книжкові експонати, спробувати відчути атмосферу ґрафського парку, відвідати кілька церков (а їх у Ніжині вдосталь!) можна впродовж одного уікенду! А ось переступивши поріг кімнати Музею, відкриваєш для себе інший світ, потрапляєш в інший час, і здається, що звідти виходиш уже трішечки іншим.

Бібілотека та Музей рідкісної книги Ніжинського держуніверситету

asmor — Mon, 22 Jul 2013 20:42:47 GMT

БІБЛІОТЕКА НІЖИНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ІМЕНІ МИКОЛИ ГОГОЛЯ

Перший почесний попечитель граф О.Г.Кушельов-Безбородько 6 червня 1818 року сповістив міністра народної освіти князя Голіцина про завершення побудови приміщення Гімназії вищих наук в Ніжині, фінансове забезпечення "цього училища”, "присовокупляя к оным библиотеку покойного князя Безбородко, состоящую в 2500 томов”. Так була започаткована книгозбірня Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя, яка разом з Ніжинською вищою школою відзначає свій ювілей.

Коли книги були перевезені до Ніжина невідомо, але як писав у своїх спогадах Н.Кукольник, один з перших випускників Гімназії "більше всього, частіше всього за бібліотеку” були вдячні гімназисти графу Олександру Григоровичу. Кукольник згадував, що за часів І.С.Орлая, другого директора Гімназії, "бібліотека не була забороненою скарбницею”, правом вільного її використання нагороджувались вихованці Гімназії "за особенное прилежание”. Крім того, Н.Кукольник вважав, що дарунок бібліотеки послужив справі прискорення відкриття Гімназії.

Відкриття Гімназії стало неординарною подією для міста. До бібліотеки почали надходити дарунки від приватних осіб. Одним з перших подарував 500 томів старший син покійного директора Гімназії В.Кукольника Платон – викладач латинської мови. І зараз в бібліотеці зберігаються книги з дарчими написами дарувальників того часу. Не забував поповнювати новими надходженнями книгозбірню і граф О.Г.Кушельов-Безбородько. До фонду Гімназійної бібліотеки входили видання з історії, філософії, філології, педагогіки, книги з морально-етичної тематики, твори античних авторів грецькою та латинською мовами та в перекладах російською, підручники для гімназистів. Широко були представлені твори російських письменників та світова література мовою оригіналу та в перекладах. З періодичних видань передплачувались "Вестник Европы”, "Отечественные записки”, "Журнал Министерства народного просвещения”, "Журнал изящных искусств”, "Сын Отечества”, "Христианское чтение” тощо.

Проте повністю склад фонду не задовольняв допитливих гімназистів. За часів Гоголя вони в складчину створили студентську бібліотеку. Гімназисти передплачували журнали "Московский телеграф”, "Северные цветы”, купували твори О.С.Пушкіна, В.Жуковського, О.Грибоєдова, книги з історії, права, філософії тощо. Деякі нові твори російських письменників переписувались гімназистами для колективного використання. Бібліотекарем обрали Миколу Гоголя, який ревно ставився до своїх обов’язків і вимагав від друзів надзвичайно бережливого відношення до книг. Детальніше лектура вихованців Ніжинської Гімназії вищих наук князя Безбородька досліджена О.Супронюк.

Напрям комплектування фондів змінювався одночасно із зміною профілю Ніжинської вищої школи. До бібліотеки Фізико-математичного Ліцею надходили періодичні видання, передплачувані раніше та декілька нових назв, фонди поповнились виданнями з артилерійської справи, інших військових дисциплін, книгами з математики, фізики, довідковими та енциклопедичними виданнями, а взагалі комплектування носило універсальний характер.

За часів Юридичного Ліцею книжкові фонди поповнюються значним масивом літератури правознавчого характеру, передплачуються крім вищеназваних журнали "Судебный вестник”, "Русская беседа”, "Журнал для детей”, "Журнал для воспитания”, "Творения святых отцов”, "Чтения в Императорском обществе истории и древностей Российских”. До бібліотеки надходили "кращі твори російською та іноземними мовами з наук юридичних та політичних”.

Про те, що бібліотека Юридичного Ліцею мала добре сформований історико-правознавчий фонд свідчить інспектор Історико-Філологічного Інституту А.В.Добіаш. Він вказує на колекцію законів Російської імперії та "всього, що відносилося до їх дослідження і роз’яснення”.

За 35 років існування Юридичного Ліцею книжковий фонд зріс до 14580 томів. Особливо велику увагу приділяв бібліотеці Є.П Стеблін-Камінський, директор Ліцею з 1856 по 1866 роки. У цей час було започатковано студентську бібліотеку, фонд якої у 1875 р. нараховував 3020 одиниць зберігання.

Добру пам’ять залишив про себе останній попечитель з родини Кушельових-Безбородьків – граф Григорій Олександрович. Він придбав для Ліцейської бібліотеки рукописи творів М.В.Гоголя "Мертві душі”, "Тарас Бульба”, "Портрет”, "Игроки”, "Тяжба”, "Лакейская”, "Театральний разъезд”, а також 32 листи М.В.Гоголя до М.Я.Прокоповича. Так було започатковано рукописний відділ бібліотеки.

У перші роки існування Історико-Філологічного Інституту були отримані як грошові пожертви, так і дарунки книг. Дублетні екземпляри колекції "Polonica” надійшли від Варшавського університету, на кошти графині Є.І.Суворової-Римнікської у 1876-1877 роках було придбано дві приватні бібліотеки – професора Московського університету С. П. Шевирьова та професора Лейпцігського університету Ф.Ричля. Завдяки наполегливості першого директора НІФІ князя Безбородька, який був вражений кількістю раритетних видань бібліотеки Ніжинського Олександрівського грецького училища, вона була передана спочатку "на збереження” до інститутської книгозбірні, а згодом увійшла до складу фундаментальної бібліотеки.

Студенти НІФІ мали добре сформований початковий фонд з 28818 книг, 12049 назв. Крім того книгозбірня мала рукописний фонд, який поповнився 52 рукописами з шевирьовської бібліотеки. Для інвентаризації, систематизації та створення каталогу бібліотеки професора С. П. Шевирьова був запрошений відомий бібліограф С.І.Пономарьов, який і виконав доручену роботу з притаманною йому старанністю. Інші надходження були впорядковані та розмішені на полицях бібліотечною Комісією, до якої ввійшли всі викладачі Інституту.

Як і в Гімназійній та Ліцейській бібліотеках обов’язки бібліотекаря виконував один з викладачів Інституту за невелику платню. Очевидно, що крім видачі та прийому книг, організаційні питання функціонування книгозбірні йому були не під силу. Загальне управління бібліотекою, вироблення принципів її організації лягало на плечі бібліотечних Комісій.

У 1878-1880 роках така Комісія перевірила систематизацію книг, звірила їх з інвентарями та підготувала до друку систематичний каталог, що вийшов друком 1884 року.

У 1891-1893 рр. була здійснена реорганізація бібліотеки. За основу розстановки книг була прийнята формальна "кріпосна” система, ключем до якої став алфавітний каталог, створений бібліотечною Комісією. Досить відмітити, що і зараз бібліотека НІФІ зберігає той принцип організації, що був вироблений в кінці XIX ст. У 1895 році був відкритий читальний зал, що значно розширило можливості студентів для ознайомлення та використання фондів основної бібліотеки. За правилами користування бібліотекою читальня працювала тричі на тиждень з 15-30 год. до 21 год. Три інші дні були відведені для видачі книг додому.

До книгозбірні надходили нові книги, які купувались за рекомендацією Конференції Інституту, придбались також цікаві приватні видання. Серед них бібліотеки професорів НІФІ К. Ф. Радченка, І. Г. Турцевича, Б. Я. Яцемірського, та ін.

Бібліотека Ніжинського державного педагогічного інституту імені Миколи Гоголя в свою чергу успадкувала від НІФІ універсальний книжковий фонд переважно гуманітарного напряму українською, російською, грецькою, латинською та багатьма іншими європейськими мовами. До нього входила і колекція із 183 рукописів, серед яких були і дуже цінні. Це, насамперед, рукописи окремих творів М.В.Гоголя та його листів до М.Я.Прокоповича та М.О.Максимовича, а також грецьке "Євангеліє” на пергаменті Х – початку XI ст., пергаментний "Апостол” (напівустав ХІV ст.) та ін. Опис рукописного фонду здійснив професор НІФІ М. Н. Сперанський, дослідив деякі рукописи професор Є.П. Петухов.

Проте всі ці цінні колекції за радянських часів не довго втрималася в Ніжині. За розпорядженням Музейного відділу НКО УСРР від 15 листопада 1934 р. рукописи, цінні видання Гоголіани, а також багато раритетних видань було передано до Всенародної бібліотеки України при ВУАН. І це був тільки початок. Бібліотека Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка також добилася дозволу на докомплектування свого фонду рідкісними виданнями історико-філологічного напряму з книгозбірні Ніжинського педінституту. Ректор інституту М.П.Загрецький та зав. бібліотекою В.К.Пухтинський чинили опір вивозу книг з Ніжина. Бібліотекарі підтримували їх. Завдяки цьому кількість вивезених видань не досягла астрономічної цифри.

Незважаючи на це, книжковий фонд швидко зростав і в 1941 р. нараховував 450 000 одиниць зберігання. У штаті було 12 бібліотекарів, які продовжували традиції, успадковані від попередніх поколінь співробітників бібліотеки.

Під час окупації Ніжина фашистами бібліотека працювала як міська читальня. Цього домоглися дві мужні жінки – бібліотекарі Н. Г. Наркевич та З. К. Константинова. Окупанти обирали для розміщення військ пристойні приміщення, в яких знищували все. Це загрожувало і бібліотеці. Жінки вирішили діяти. Разом з викладачкою французької мови О. Д. Замисловою звернулись до німецької комендатури і добилися дозволу на відкриття книгозбірні. Знали, що тільки так врятують її. Для читання жителям міста пропонувались твори класиків української, російської та світової літератури, а також дореволюційні журнали "Вестник Европы”, "Русская мысль”, "Русское богатство” тощо.

Після перемоги радянських військ під Сталінградом у 1943 р. знову бібліотека опинилася під загрозою. Ніжин наводнили італійські та угорські війська. Приміщення бібліотеки намітили під угорський госпіталь. 25 робітників виносили книги до місткої бібліотеки, яка знаходилася поруч. Як писала З. К. Константинова в автобіографії "і на цей раз мені вдалося відстояти бібліотеку, поклопотавшись, щоб під госпіталь було надано інше приміщення”. Книги, винесені до міської бібліотеки, згоріли. Тікаючи з міста, окупанти спалили міську бібліотеку. Так було втрачено майже 100 000 видань – підручників, програм, брошур, деяких томів енциклопедій, тощо.

В повоєнний час бібліотека за рахунок своїх фондів надала допомогу Чернігівському, Куйбишевському та Ярославському педінститутам, чиї бібліотеки постраждали більше і отримала книги від інших книгозбірень. В ці тяжкі роки працювало 10 бібліотекарів. Очолювала бібліотеку до 1957 року Н.Г.Наркевич. Своє завдання колектив вбачав у тому, щоб налагодити обслуговування викладачів та студентів та ліквідувати втрати книжкового фонду, нанесені воєнним лихоліттям.

До бібліотеки продовжували надходити дарунки від викладачів, співробітників, колишніх вихованців та інших доброчинців. У 1956 р. завідуючий кафедрою доцент П.М.Іванов подарував майже 1000 книг. Свої книгозбірні заповіли "Альма-матер” вихованці Ніжинської вищої школи М.С.Державін, М.С.Антошин, В.В.Данилов та ін.

На сучасному етапі в бібліотеці склалася система обслуговування читачів, довідково-бібліографічного апарату, організації фондів, типові для вузівських бібліотек. У структурі книгозбірні 4 відділи: (обслуговування; комплектування, обробки літератури та організації каталогів; інформаційно-бібліографічний відділ та центральне книгосховище). До послуг читачів 4 читальні зади на 390 місць та 2 абонементи (студентський та для наукових співробітників). Крім того, викладачі та студенти користуються невеликими бібліотеками 14 кафедр та лабораторій університету. Бібліотека обслуговує біля 6000 читачів за єдиним читацьким квитком, яким видається більше 800 000 книг, журналів та брошур.

У бібліотеці створена система каталогів та картотек, яка широко і всебічно розкриває фонди бібліотеки. Алфавітний каталог, створений ще професорами НІФІ, розкриває місцезнаходження рідкісних і цінних видань, розміщених за кріпосною системою.

Фонд бібліотеки складає 900 тис. примірників і представляє собою значну наукову та культурну цінність, що дало змогу бібліотечним працівникам за допомогою ректорату у 1985 році створити музей Рідкісної книги, а у 1995 році на основі цінних видань Гоголіани та кафедри світової літератури – Гоголівський науково-методичний центр. І музей, і Гоголівський центр зажили визнання не тільки серед університетського загалу і в місті, а знані в Україні та за її межами.

Разом з університетом в середині 90-х років бібліотека пережила важкі часи. Економічна криза, яка боляче вдарила по освіті, науці і культурі України, негативно позначилася на поповненні книжкового фонду новими виданнями. Якщо у 1991 р. до бібліотеки надійшло 32250 книг, то в 1993 р. – 12141, у 1994 р. – 5945, у 1997 р. – 8373 книги.

Але і в роки дефіциту коштів на комплектування, працівники бібліотеки разом з професорсько-викладацьким складом, активно шукали позабюджетних джерел для поповнення фонду. З’явилося чимало нових друзів у бібліотеки. Це дочка генерального конструктора космічних кораблів С.П.Корольова – Наталія Сергіївна, випускниця нашого вузу, директор видавництва "Вся Москва” Н. Р. Брумарова, підприємець з Італії Г. Ферраро, доброчинці з Німеччини – сім’я Фогт та інші. Колекцію книг української діаспори власноручно привіз до Ніжина і подарував НДПУ Голова Фундації ім. І. Багряного з США А. Лисий.

Свої видання поетичних творів, літературознавчих праць подарували бібліотеці представники української діаспори І. Качуровський та Яр Славутич. Бібліотека має в своїх фондах майже повну добірку наукового доробку професора П.Одарченка з США, колишнього аспіранта та викладача Ніжинського ІНО. Список дарувальників можна продовжити: В. Канюка, О. Мак, І. Кошелівець, Р. Кухар та ін.

Бібліотека активно співробітничає з благодійними освітніми фондами "Відродження”, "Сейбр-Світло”, видавництвом "Смолоскип”, "Британською Радою” в Києві. Скористалася книгозбірня і наданою їй можливістю замовити книги мегапроекту "Пушкінська бібліотека” Соросівського фонду за пільговими цінами.

У цей складний час не залишилися осторонь проблем бібліотеки і ректорат, і викладачі. Переважна більшість з них дбають про бібліотеку, дарують свої наукові праці та нові книги своїх колег з далекого та близького зарубіжжя. Ректоратом виділяється більше коштів на придбання навчальної та наукової літератури, постійно зростає кількість назв періодичних видань, що передплачується.

Комп’ютерні технології – необхідна умова сучасного іміджу вузівської бібліотеки. Ректорат прийняв рішення про комп’ютеризацію бібліотек. Вирішено створити три бази даних – "Каталог книг”, тематичну "Психологія. Психологічні науки” та "Каталог праць викладачів НДПУ імені Миколи Гоголя”.

У бібліотеці створено Музей рідкісної книги, визнаний не тільки в місті, а знаний в Україні та за її межами.

МУЗЕЙ РІДКІСНОЇ КНИГИ

in.ndu.edu.ua/ndu/data/biblio/musiem.php?page_name=musiem

Ще у 1930-ті роки колективом Ніжинського державного педагогічного інституту ім. М.В.Гоголя та співробітниками бібліотеки порушувалось питання про створення "Музею старої книги”. Проте сталінські репресії інтелігенції, які не обійшли професорсько-викладацький склад та бібліотекарів, не дали здійснитися задумам.

За ініціативою адміністрації бібліотеки та при підтримці ректорату, зокрема, ректора академіка Ф.С.Арвата, у 80-ті роки розпочалася робота над створенням музею Рідкісної книги. Допомагав у виробленні концепції музею та у відборі книг Г.П.Васильківський, доцент інституту, краєзнавець. Працюючи в інституті з 1943 року, він добре знав фонди бібліотеки, багаті рідкісними та цінними виданнями. По його смерті, за клопотанням інституту, музею було присвоєно його ім’я.

Уперше для відвідувачів музей було відкрито у вересні 1986 року, у двох невеликих залах експонується більше 2 000 книг, величезна культурна і духовна спадщина. Недарма експозиція першого залу музею розпочинається з розділу "Історія книги та книгодрукування”. Тут зібрані матеріали про видавничу діяльність І.Федорова, з історії книгодрукування в Україні, зразки книг.

Ось невеличкі витончені томики з серії "Бібліотека для дам” французькою мовою. Ці книги читав М.В.Гоголь під час навчання в Гімназії і в листі до П.П.Косяровського сповіщав: "Дуже гарне видання; їх всіх 200 томів (що і вірно). Тут знайдете все. Я читаю подорожі до всіх країн”.

Серед зразків книг – розкішне видання "Изборника великого князя Святослава Ярославича. 1073”, здійсненне у 1880 році”, книга римського історика Апіана Александрійського "Історія країн, підвладних Риму” грецькою мовою (1551 р.) та ін.

В експозиції першого залу музею широко представлені книги історичної тематики і розпочинається вона з "Історії України”. На полицях – українські літописи, зокрема "Летопись событий юго-западной России в ХVП веке” /Сост.С.Величко, бывший канцелярист канцелярии войска запорожского” /К.,1848/, що обіймає час 1648-1700 років. Це наймонументальніший твір давньої української історіографії. "Літопис Самовидця” /К.,1878/ розповідає про визвольну війну 1648-1654 рр. під проводом Богдана Хмельницького, викладаються інші історичні події. Існує думка, що автором "Літопису Самовидця” є Роман Ракушка-Романовський, уродженець Ніжина, котрий займав високі посади і був безпосереднім учасником багатьох подій.

Першим фундаментальним виданням з історії України є "История Малой России” Д.Бантиш-Каменського /М.,1822/. В експозиції також 5-ти томне видання М.Маркевича "История Малороссии” /М.,1842/; "Записки о Южной России” П.Куліша у 2-х томах, видані у 1856-1857 роках; "Исторические монографии и исследования” /1868/ М.Костомарова та ін.

Великий інтерес для відвідувачів музею викликає монументальна праця першого президента України, найвизначнішого історика М. Грушевського "Історія України-Руси”, що складається з 12 книг і охоплює історію від археологічної доби до Хмельниччини включно, що вийшла друком у Львові /1904-1928 рр./.

Дуже цікава експозиція "Історія українського козацтва”. На вітрині – книга "енциклопедиста козаччини” Д.І.Яворницького "История запорожских козаков”, Т.1-3 /1895/, яка мала величезний вплив на формування української історичної науки. Тут же твори М.Костомарова "Руина” /1882/, "Богдан Хмельницький” /1884/; "История Новой Сечи” / Одесса, 1846/ О.Скальковського. Крім наукових праць, експонуються і художні твори про українське козацтво – історичний роман Є.П.Гребінки "Нежинский полковник Золотаренко”, поема Байрона "Мазепа”, роман П. Куліша "Чорна Рада” /СПб.,1857/ та ін.

Серед раритетних видань – збірник "Мазепа”, що вийшов друком 1938 року у Варшаві. Серед авторів статей про українського гетьмана відомі історики Д.Дорошенко, В.Січинський, М.Возняк та ін.

Широко представлені експозиції краєзнавчої тематики "Історія Чернігівщини” та "Історія Ніжинщини”. Тут експонується багато цінних видань, що відтворюють сторінки історії нашого краю із стародавніх часів. Серед них книги О.Русова "Описание Черниговской губернии, Т.1-2 /Чернігів,1898/; "Нежинский уезд. Статистическо-экономическое описание” /К.,1880/, праця М.Бережкова "Город Нежин в начале XIX века по описанию московских путешественников” /Нежин, 1895/; "Нежинские предания, относящиеся к 1709 Полтавскому году” /Нежин, 1909/, а також книги "Генеральное следствие о маетностях Нежинского полка. 1729-1730 гг.” /Чернігів, 1901/; "Грамота Стефана Яворского Нежинскому Благовещенскому монастырю 1717 г.”, підготована до друку С.І.Масловим /К.,1914/; "Материалы из архива Нежинских греческих братства и магистрата” /Нежин.1908/; "Акты греческого нежинского братства” /К.,1884/.

Становить інтерес література з історії Ніжинської вищої школи. Гарно ілюстроване подарункове видання, підготоване М.Гербелем до 25-річного ювілею "Лицей князя Безбородько” /СПб.,1859/, а також "Гимназия высших наук и лицей князя Безбородько” /СПб.,1881/; Лавровський М. "Гимназия высших наук кн.Безбородко в Нежине” /1820-1832/ /К.,1879/; Пєтухов Є.В. "Гимназия высших наук князя Безбородко. Исторический очерк” /СПб.,1895/; Пєтухов Є.В. "Заметки о некоторых рукописях, хранящихся в библиотеке Историко-Филологического института кн. Безбородько”; Савва В.I. "К истории о вольнодумстве в Гимназии высших наук кн. Безбородько” /Харьков.1908/ та ін.

З 1875 року Ніжин стає цитаделлю славістики в Україні. В експозиції праці таких відомих вчених як В.В.Качановський, М.Н.Сперанський, А.С.Будилович, К.Ф.Радченко, Г.А.Ільїнський, Є.В.Пєтухов, В.І.Рєзанов та ін., а також випускників НІФІ – Є.Ф.Карського, М.С.Державіна, В.В.Данилова та ін.

Експонуються і деякі випуски періодичних видань НІФІ – "Известия Нежинского Историко-Филологического института кн. Безбродко” и "Сборник Историко-Филологического общества при институте кн. Безбродко”, в яких друкувались нові наукові праці професорів Ніжинської вищої школи.

Широко розгорнута у першому залі літературна експозиція. На вітринах – рідкісні видання творів українських, російських та зарубіжних письменників.

Окрасою музею є один з раритетів бібліотеки – пам’ятка давньоруської літератури "Слово о полку Ігоревім” першого видання /М.,1800/, яке потрапило до фондів у складі бібліотеки С.П.Шевирьова, придбаної у 1877 році. Тут же представлені переклади "Слова...” М.Максимовича – "Песнь о полку Игореве...” /СПб.,1857; "Песнь Игорю Святославичу, удельному князю Новгорода Северского” /К.,1837/; поема М.Гербеля "Игорь, князь Северский” /СПб.,1855/.

В експозиції – "Українська усна народна творчість”. Тут представлені цінні видання видатних українських фольклористів: М.Максимовича "Украинские народные песни”, Кн.1-3 /М.,1834/, О.Маркевича "Українські приказки, прислів’я і таке інше” /СПб.,1864/; М.Маркевича "Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян" /К.,1860/; О.Малинки "Родины и крестины”. Материал собран в Мрине Нежинского узда” /К.,1898/, його ж "Сборник материалов по малорусскому фольклору” /Чернігів,1902/; М.Драгоманова "Розвідки про українську народну словесність і письменство” 4-х томах /1899-1907/ та ін.

Не менш цікава й експозиція "Українська література”. На полицях – унікальні видання творів українських письменників: Г.С.Сковороди, І.Котляревського, П.Гулака-Артемовського, Г.Ф.Квітки-Основ’яненка, Т.Г.Шевченка, М.Вовчок, П.Грабовського, М.Драгоманова, О.Пчілки, М.Коцюбинського, Л.Українки, I.Франка, М.Рильського, П.Тичини, М.Бажана, В.Сосюри та ін. Серед експонатів чимало прижиттєвих видань українських письменників.

Погляд відвідувачів зупиняється на зовнішньо непомітних, але таких дорогих серцям українських читачів виданнях 20-х років. Це, насамперед, прижиттєві видання п’єс В.Виниченка "Базар” та "Чорна пантера і білий ведмідь”, що побачили світ у видавництві "Дзвін” 1918 року; "Твори” Т.І. Г.Григоренка, видавництва "Час” 1918 р.. Оповідання Б. Грінченка "Серед крижаного моря” /К.,1918/ та ін.

Багата цінними виданнями "Шевченкіана”. В експозиції "Кобзар”, виданий у Празі 1876 року; "Кобзар” /1890/ в перекладах російських письменників. В Чернігові видано переклади Т.Г.Шевченка із "Слова о полку Ігоревім” – "Плач Ярославни” та "Бій з половцями” /1918/. Експонується також книга одного з перших біографів Т.Г.Шевченка М.К.Чалого "Тарас Шевченко. Жизнь и произведения” /К.,1882/.

Значна частина експозиції присвячена літературній творчості письменників – випускників Ніжинської вищої школи. На вітринах – твори Є.П.Гребінки. Л.Глібова, О.Афанасьєва-Чужбинського, Н.Кукольника, М.В.Гербеля, В.Забіли, видані в різні часи.

Гордість музею – експозиція книг кириличного друку, українська бароккова книга ХVІІ-ХVІІІ ст. На полицях – книга засновника Києво-Могилянської академії П.Могили "Православное исповедание веры” /1696/; твори архієпископа Чернігівського та Новгород-Сіверського Л.Барановича "Трубы словес проповедных...” /1674/ та збірка його поетичних творів польською мовою "Лютня Аполлонова” /К.,1671/. З Черніговом також пов’язане життя письменника, оратора А.Радивиловського. Його книгу проповідей "Венец Христовый” /1688/ відзначає пильна увага до гострих суспільно-політичних проблем України ХVІІ ст. У Києво-Печерській Лаврі віддруковано фундаментальну працю С.Яворського "Камень веры” /1730/. Як відомо, цей церковний діяч дитячі роки провів у Ніжині, згодом він тут побудував на власні кошти Благовіщенський чоловічий монастир, якому заповідав власну книгозбірню.

Літературна експозиція продовжується у другому залі музею. Тут широко представлена зарубіжна література. Бібліотека має значний фонд цінних видань всіма європейськими мовами та стародруків латинською та грецькою мовами. Серед раритетів можна назвати знамениту Французьку енциклопедію у 35 томах, яку видав Д.Дідро з однодумцями у 1751 р.

Пишається бібліотека і колекцією палеотипів – книг грецькою та латинською мовами першої половини ХУІ ст. /150І-1550 рр./, що також експонується в музеї. Ці книги переважно входили до складу книгозбірні Ніжинського Олександрівського грецького училища. Перехоплює подих у відвідувачів, коли вони розглядають ці стародруки. Адже багатьом з них майже по півтисячоліття! Твори Плутарха, Арістофана, Горація, Феокріта та інших античних авторів становлять зміст цих книг. Оправа здебільшого дерев’яна, обтягнута орнаментованою шкірою, красиво гравірована титульна сторінка з алегоричними зображеннями. Експонується і найстаріше видання, що зберігається в бібліотеці – твори Платона грецькою мовою 1517 року видання.

Бібліотека має значний фонд навчальної літератури минулих років, які становлять інтерес для студентського загалу. Адже цікаво познайомитися з одним із перших підручників з математики "Арифметикою” Л.Магніцького, 1704 року видання, "Географією генеральною” Б.Вареніуса /1718/, з книгою з військової справи – "Учение и практика артиллерии” З.Бухнера /1710/, підручниками для початкової школи К.Д.Ушинського – "Детский мир. Хрестоматія” /СПб.,1902/, "Родное слово” /СПб.,1908/, виданням, що належало графині О.Кушельовій "Новое краткое понятие о всех науках или Детская настольная книга” /М.1796/ тощо.

Привертає увагу відвідувачів і література з богослів’я, історії християнства. Серед раритетів – "Біблія” грецькою мовою ХУШ ст., подарована першому директору Гімназії вищих наук В.Кукольнику настоятелем Благовіщенського монастиря В.Черняєвим. В експозиції – "Скрижаль”, 1652 року, що входив до складу Шевирьовської бібліотеки, "Житія святих” Д.Ростовського /Туптала/ та ін.

Вражає уяву великоформатне "Євангеліє”, віддруковане в Москві 1689 року, яке прекрасно збереглося і є зразком видавничої справи кінця ХVII ст. Красиво оздоблену шкіряну обкладинку з витисненим рослинним орнаментом має "Біблія” у 2-х томах німецькою мовою XIX ст. Книга ілюстрована кольоровими репродукціями з картин західноєвропейських художників біблейської тематики і є справжнім надбанням для тих, хто хоче вивчити історію християнства.

Музей завоював велику популярність не тільки серед контингенту університету та жителів міста, а й гостей з України та різних країн світу. Його часто відвідують науковці з країн близького та далекого зарубіжжя, представники української діаспори.

Геологічний музей НДУ імені М.Гоголя

asmor — Mon, 21 May 2012 18:05:15 GMT

Геологічний музей НДУ імені М.Гоголя

Викладання географії в Ніжинській вищій школі має давні традиції: уже в гімназії вищих наук князя Безбородька, яка була відкрита 1820 р., географія, поруч з історією, належала до обов’язкових предметів вивчення.

Початок сучасного етапу становлення географічної освіти в Ніжинській вищій школі датується 1984 роком, коли за рішенням Міністерства вищої і середньої освіти СРСР на природничому факультеті Ніжинського державного педагогічного інституту імені М.В. Гоголя було відкрито географічне відділення. Перший набір студентів становив 50 осіб. Надалі він збільшувався. Максимальний набір студентів становив 125 осіб. Фундаторами становлення географічного відділення в Ніжинському педінституті є доценти Чернов Б.О. та Криловець М.Г.

Повноцінного розвитку географічна освіта набуває після створення в жовтні 1987 р. кафедри географії. Її першим завідувачем був кандидат педагогічних наук, доцент Чернов Б.О. У різні роки кафедру очолювали кандидат географічних наук, доцент (тепер доктор економічних наук) Якушик І.Д. (1988-1995 рр., 1997 р.), кандидат географічних наук, доцент (тепер доктор наук з державного управління) Мордвінов О.Г. (1995-1997 рр., 2002 р.), канд. геогр. наук., доцент Барановський М.О. (1998-2001 рр., 2002-2007 рр.). Зараз кафедру очолює докт. географ. наук, професор В.І. Пелешенко.

Ядро викладацького складу кафедри (85 %) склали випускники географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Зростання наукового потенціалу викладачів кафедри відбулося досить швидко. За період з 1990 по 2001 рр. викладачами кафедри було захищено 6 кандидатських та дві докторські дисертації.

На сьогодні кафедра географії нараховує 10 штатних викладачів, у т.ч. 2 доктори наук(Криловець М.Г., Барановський М.О.), 7 кандидатів наук, доцентів (Барановська О.В., Смаль І.В., Смаль В.В.,Філоненко Ю.М., Остапчук В.В., Афоніна О.О., Філоненко І.М.), два старші викладачі (Бездухов О.А. та Мирон І.В.) та один асистент (Шовкун Т.М.). При кафедрі географії працює геологічний музей, значний вклад у створення якого внесли Муромцева З. Г., Бездрабко М. І. та Харченко О. М.