Перлиною бібліотеки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя безумовно слід вважати унікальну збірку європейських палеотипів (видань першої половини ХУІ ст.) та видань латинського шрифту другої половини ХУІ-ХУІІІ ст., котра, як не дивно, найменше постраждала під час масових вилучень та переміщень літератури у 1930-х роках. Наукове вивчення збірки, яке започаткувала у першій половині 1990-х років київська дослідниця, відомий книгознавець М.Шамрай, а згодом продовжили співробітники бібліотеки університету, дозволило виділити у її складі низку видань відомих європейських друкарських фірм ХУІ-ХУІІ століття – Альда Мануція та його нащадків, видавців Плантена, Опоринуса, Ет’єнів, Фробенів, Ельзевірів,  та ін.

Предметом нашої книгознавчої розвідки ми обрали нечисленну, але надзвичайно цінну колекцію «альдин» – видань венеціанської друкарні, заснованої відомим італійським вченим-гуманістом та друкарем Альдом Мануцієм. У складі колекції виявлених на сьогоднішній день «ніжинських» альдин нараховується сім видань. П’ять із них перебувають у Ніжині, та одне – у фондах відділу стародруків Національної Бібліотеки України імені В.Вернадського в місті Києві. Одна книга з бібліотеки Ніжинського університету являє собою видавничий конволют, у складі якого в одній палітурці переплетено два видання Альда Мануція-онука.

Батько «альдин» і засновник славнозвісного венеціанського друкарського дому Альд (скорочено від Теобальд) Пій Мануцій (Мануцці або Мануччі) народився неподалік від Риму, у невеличкому містечку Бассіано. Це сталося за одними даними 1450 року, за іншими – у 1448 або 1449 році [1].

Він був нащаком старовинного флорентійського роду. Повне ім’я його латиною звучало як «Aldus Pius Manutius Romanus». Початкову освіту майбутній друкар та вчений-філолог отримав у Римі. 1475 року він переїжджає до Феррари, де навчається у місцевому університеті і стає визнаним фахівцем в галузі  давньогрецької та латинської словесності. Свою просвітницьку діяльність Альд починає як педагог. На дружнє запрошення видатного діяча доби італійського Відродження Джованні Піко делла Мірандоли Мануцій стає домашнім вчителем двох його малолітніх племінників, князів де Карпі, навчаючи їх класичним мовам. Саме на кошти одного зі своїх учнів, князя Альберто де Карпі, 1494 року Альд Мануцій і заснував видавництво, яке отримало назву «Дім Альда» [2].

Місцем розташування своєї друкарні Альд обрав Венецію, яка на той час було не тільки морськими воротами Європи, осередком європейської торгівлі, але й центром просвітництва, науки та культури доби італійського Відродження. У другій половині ХУ століття Венеція дала притулок потужній грецькій діаспорі, котра після розгрому турками Константинополя 1458 року була змушена шукати притулку в сусідніх християнських землях. Саме вчені греки-емігранти і вивозили до Європи унікальні рукописи – класичні твори давньогрецьких філософів, істориків та письменників. Порятунку для майбутніх поколінь, виправленню, науковому та літературному редагуванню цих текстів Альд Мануцій і присвятив усе своє подальше життя. Найкращим засобом для досягнення цієї мети виявився друкарський верстат – винахід, який спричинився до справжньої «інформаційної революції» в історії європейської цивілізації. Вперше застосований для тиражування книжок близько 1450 року німцем Іоганном Гуттенбергом, буквально за якихось 30-40 років він поширився Європою. Одним з осередків італійського книгодрукування була Венеція. Історики книгодрукування небезпідставно вважають, що саме Альд першим з європейських  друкарів започаткував систематичне видання творів класичних античних авторів – Гомера, Аристотеля, Платона, Сократа, Павсанія, Аристофана, Лукреція, Геродота, Софокла, Вергілія, Овідія, Цезаря та інших. В переліку авторів, що друкувалися в «Домі Альда», були й талановиті сучасники – Петрарка, Данте, Боккаччо, Бембо, Еразм Роттердамський. На замовлення Альда талановитий італійський ювелір та гравер Франческо Гріффо з Болоньї виготовив шрифти (9 грецьких та 14 латинських), у тому числі й елегантний латинський курсив, який став справжньою окрасою альдин. Альда Мануція справедливо вважають не тільки знавцем грецької та латинської мови, але й творцем сучасної системи пунктуації: саме він у своїх друках упорядкував застосування розділових знаків. Книги видавничого «Дому Альда» та його нащадків вражають не тільки ретельністю підготовки та редагування тексту, але й зовнішньою «суворою красою» (в них майже немає ілюстрацій та книжкових прикрас!), яка мимоволі нагадує класичні «лапідарні» написи на античних грецьких та римських мармурових стелах. Книги Альда – це справжні шедеври книжкового мистецтва доби гуманізму та Відродження, характерними ознаками якої було глибоко естетичне ставлення до життя, прагнення гармонії матеріального та духовного [3].